Щитоподібна залоза — невеликий орган, розташований на передній поверхні шиї, який відіграє надзвичайно важливу роль у роботі всього організму. Вона виробляє гормони, що регулюють обмін речовин, температуру тіла, серцевий ритм, енергетичний баланс і багато інших процесів.
Порушення роботи щитоподібної залози можуть тривалий час залишатися непоміченими, адже їхні симптоми часто нагадують прояви перевтоми або інших захворювань. Саме тому важливо знати, які патології зустрічаються найчастіше та на які ознаки варто звернути увагу.
Існує кілька основних патологій, які можуть впливати на роботу щитоподібної залози.
Гіпотиреоз виникає тоді, коли щитоподібна залоза виробляє недостатню кількість гормонів. Через це всі обмінні процеси в організмі сповільнюються.
Найхарактерніші симптоми:
постійна втома;
сонливість;
збільшення маси тіла;
непереносимість холоду;
сухість шкіри;
погіршення настрою або депресивні прояви.
При гіпертиреозі, навпаки, гормонів виробляється надто багато. Це призводить до прискорення роботи практично всіх органів і систем.
Основні ознаки:
різке схуднення;
прискорене серцебиття;
надмірна пітливість;
нервозність;
тремтіння рук;
підвищена збудливість.
Зоб — це збільшення щитоподібної залози. Він може виникати як при недостатній, так і при надмірній функції органа, а також через дефіцит йоду.
Не завжди зоб супроводжується порушенням гормонального фону, однак потребує обов'язкового обстеження.
Вузли — це локальні утворення в тканині щитоподібної залози. Більшість із них є доброякісними та не становлять серйозної загрози.
Проте окремі вузли можуть активно виробляти гормони, викликаючи розвиток гіпертиреозу, або потребувати додаткової діагностики для виключення злоякісного процесу.
Онкологічні захворювання щитоподібної залози зустрічаються відносно рідко, однак потребують своєчасного виявлення.
Можливими симптомами є:
ущільнення або вузол на шиї;
осиплість голосу;
утруднене ковтання;
збільшення лімфатичних вузлів.
Це аутоімунне захворювання, при якому імунна система помилково атакує тканини щитоподібної залози.
З часом це призводить до поступового зниження вироблення гормонів і розвитку гіпотиреозу.
Ще одне аутоімунне захворювання, при якому організм виробляє антитіла, що стимулюють надмірну активність щитоподібної залози.
У результаті виникає гіпертиреоз із характерними для нього симптомами.
Причини розвитку патологій можуть бути різними та залежать від конкретного захворювання.
До найпоширеніших факторів ризику належать:
Йод необхідний для синтезу гормонів щитоподібної залози. Його нестача може сприяти розвитку гіпотиреозу та збільшенню залози.
При аутоімунних захворюваннях імунна система починає атакувати власні тканини організму, що може призводити як до недостатньої, так і до надмірної функції щитоподібної залози.
Опромінення області шиї або значний вплив радіації можуть пошкоджувати тканину щитоподібної залози та підвищувати ризик розвитку деяких захворювань, зокрема онкологічних.
Після часткового або повного видалення щитоподібної залози організм часто вже не може виробляти достатню кількість гормонів, тому пацієнту може знадобитися замісна терапія.
Деякі медикаменти здатні впливати на функцію щитоподібної залози та змінювати вироблення її гормонів.
Під час вагітності в організмі жінки відбуваються значні гормональні зміни, які можуть тимчасово впливати на роботу щитоподібної залози.
Якщо захворювання щитоподібної залози були у близьких родичів, ризик їх розвитку може бути вищим.
На початкових етапах захворювання можуть проявлятися неспецифічними симптомами, які легко сплутати з перевтомою або стресом.
Приводом для консультації з ендокринологом можуть стати:
постійна слабкість і швидка втомлюваність;
різке збільшення або зменшення маси тіла без очевидної причини;
сонливість або безсоння;
дратівливість, тривожність чи пригнічений настрій;
сухість шкіри;
посилене випадіння волосся;
біль або слабкість у м'язах;
прискорений або уповільнений пульс;
порушення менструального циклу;
поява припухлості чи ущільнення в ділянці шиї.
Наявність одного або навіть кількох симптомів не означає, що людина має захворювання щитоподібної залози. Проте вони є вагомою підставою для звернення до лікаря та проведення необхідного обстеження.
Візит до спеціаліста не варто відкладати, якщо симптоми зберігаються протягом тривалого часу або поступово посилюються.
Для встановлення діагнозу лікар може призначити:
аналіз крові на гормони щитоподібної залози;
визначення рівня ТТГ;
ультразвукове дослідження щитоподібної залози;
за потреби — додаткові лабораторні та інструментальні обстеження.
Своєчасна діагностика дозволяє виявити більшість захворювань на ранній стадії та підібрати ефективне лікування.
Порушення роботи щитоподібної залози можуть впливати практично на всі системи організму, змінюючи обмін речовин, самопочуття та якість життя. Гіпотиреоз, гіпертиреоз, вузлові утворення, аутоімунні захворювання чи зоб мають різні причини та прояви, але всі вони потребують своєчасної діагностики. Якщо ви помітили втому, зміни ваги, порушення серцевого ритму або припухлість на шиї, не відкладайте консультацію ендокринолога. Візит до ендокринолога допомогає виявленню патології значно підвищує ефективність лікування та допомагає уникнути ускладнень.