Кардіоміопатія — це група захворювань, при яких уражається серцевий м'яз. Унаслідок патологічних змін стінки серця можуть потовщуватися, розширюватися або втрачати еластичність. Через це серцю стає складніше ефективно перекачувати кров, що з часом може призвести до розвитку серцевої недостатності та інших небезпечних ускладнень.
На початкових стадіях захворювання нерідко протікає безсимптомно, тому важливо знати його перші прояви та своєчасно звертатися до лікаря.
Не завжди вдається встановити точну причину розвитку кардіоміопатії. У деяких випадках захворювання має спадковий характер, а іноді виникає як наслідок інших патологій або впливу зовнішніх факторів.
До найбільш поширених причин належать:
тривале підвищення артеріального тиску;
перенесений інфаркт міокарда;
порушення серцевого ритму;
захворювання клапанів серця;
ускладнення після COVID-19;
цукровий діабет;
ожиріння;
захворювання щитоподібної залози;
дефіцит окремих вітамінів і мікроелементів, зокрема тіаміну (вітаміну B1);
ускладнення вагітності;
гемохроматоз — надлишкове накопичення заліза в організмі;
саркоїдоз;
амілоїдоз;
захворювання сполучної тканини;
тривале надмірне вживання алкоголю.
У деяких пацієнтів причину розвитку захворювання встановити не вдається навіть після повного обстеження.
Залежно від характеру змін серцевого м'яза виділяють кілька форм захворювання.
При цьому типі збільшується порожнина лівого шлуночка, через що серце втрачає здатність ефективно перекачувати кров. Це одна з найпоширеніших форм кардіоміопатії.
Характеризується надмірним потовщенням стінок серця, найчастіше лівого шлуночка. Через це серцевому м'язу складніше розслаблятися та забезпечувати нормальний кровообіг.
Серцевий м'яз стає менш еластичним і втрачає здатність повноцінно наповнюватися кров'ю між скороченнями.
Це рідкісна форма кардіоміопатії, при якій м'язова тканина правого шлуночка поступово заміщується рубцевою або жировою тканиною. Такий процес може призводити до розвитку небезпечних порушень серцевого ритму.
На ранніх етапах захворювання людина може не відчувати жодних скарг. У міру прогресування патології зазвичай з'являються характерні симптоми.
До них належать:
задишка під час фізичних навантажень або навіть у стані спокою;
швидка втомлюваність і зниження працездатності;
набряки стоп, гомілок і щиколоток;
накопичення рідини в черевній порожнині;
кашель або посилення задишки в положенні лежачи;
прискорене або нерівномірне серцебиття;
відчуття стискання чи болю в грудях;
запаморочення;
непритомність.
За появи подібних симптомів необхідно звернутися до кардіолога для проведення обстеження.
Тактика лікування визначається видом захворювання, ступенем ураження серця та загальним станом пацієнта.
На ранніх стадіях, якщо симптоми відсутні або виражені незначно, лікар може рекомендувати регулярне спостереження та контроль стану серцево-судинної системи.
Якщо захворювання супроводжується клінічними проявами, застосовують комплексне лікування.
Одним із важливих напрямків терапії є зміна звичок, що допомагають зменшити навантаження на серце:
підтримання здорової маси тіла;
відмова від куріння;
обмеження вживання алкоголю;
збалансоване харчування;
помірна фізична активність відповідно до рекомендацій лікаря;
контроль стресу;
повноцінний відпочинок.
Для лікування можуть призначатися препарати, які:
нормалізують артеріальний тиск;
покращують роботу серця;
допомагають контролювати серцевий ритм;
запобігають утворенню тромбів;
зменшують затримку рідини в організмі.
Схема лікування завжди підбирається індивідуально.
У деяких випадках пацієнтам рекомендують встановлення кардіостимулятора або кардіовертера-дефібрилятора. Такі пристрої допомагають підтримувати правильний ритм серця та знижують ризик небезпечних аритмій.
Якщо медикаментозна терапія не забезпечує необхідного результату, може знадобитися оперативне втручання.
Залежно від ситуації виконують:
операції на клапанах серця;
аортокоронарне шунтування;
септальну міектомію — видалення частини потовщеного серцевого м'яза для покращення кровотоку.
При тяжкому перебігу захворювання, коли інші методи лікування вже неефективні, може розглядатися трансплантація серця. Це крайній варіант лікування, який застосовується лише за суворими показаннями.
Консультація кардіолога необхідна, якщо ви помітили:
постійну або прогресуючу задишку;
швидку втому без очевидної причини;
набряки нижніх кінцівок;
часті запаморочення чи непритомність;
біль або дискомфорт у грудній клітці;
відчуття перебоїв у роботі серця.
Раннє виявлення кардіоміопатії дозволяє своєчасно розпочати лікування та значно знизити ризик розвитку серйозних ускладнень.
Кардіоміопатія — це серйозне захворювання серцевого м'яза, яке може тривалий час залишатися непоміченим. Водночас сучасні методи діагностики та лікування дозволяють контролювати перебіг хвороби, покращувати якість життя пацієнтів і запобігати розвитку серцевої недостатності. Якщо вас турбують задишка, набряки, біль у грудях або порушення серцевого ритму, не відкладайте візит до кардіолога. Своєчасна медична допомога є запорукою ефективного лікування.