Синдром грушоподібного м'яза – це больовий синдром у сідницях, який поширюється на пах, верхню частину стегна та гомілку. Він виникає, коли сідничний нерв стискається або подразнюється грушоподібним м'язом. Синдром не має зовнішніх проявів. Час відновлення може тривати від кількох днів до шести тижнів або довше.
Головна ознака – різкий біль в області таза, який стихає в положенні сидячи або лежачи при розведенні ніг та посилюється при закиданні ноги на ногу, вставанні. Біль може бути тупим, ниючим, іноді прострілюючим. Характерна метеозалежність: при зміні погоди біль посилюється. Часто біль наростає в теплому приміщенні в нічний час. Також можуть бути поколювання та оніміння у стегні/сідниці та вздовж сідничного нерва, що іррадіює до нижньої частини стегна та ноги.
Синдром грушоподібного м'яза найчастіше виникає внаслідок перенесеної травми. Це можуть бути великі травми сідниць або «мікротравми» від невеликих повторюваних навантажень на грушоподібний м'яз. Часто виникає у спортсменів через неправильну техніку виконання вправ, а також у городників і офісних працівників. Тривалі періоди сидіння, особливо на твердих поверхнях, можуть спричинити м'язовий стрес.
Початкове лікування часто включає уникнення діяльності, що викликає біль, застосування тепла/льоду, протизапальних, знеболюючих, м'язових релаксантів та ліків від нейропатичного болю. Одночасно проводиться фізична терапія, особливо розтягування грушоподібного м'яза. Якщо фізіотерапія неефективна, можуть бути рекомендовані ін'єкції в грушоподібний м'яз (анестетик/стероїди/ботокс). У випадках, коли полегшення не досягнуто, можливе хірургічне втручання з розсіканням сідничного нерва або грушоподібного м'яза/сухожилля. Фізична терапія включає розтягування грушоподібного м'яза, масаж сідничного м'яза, стабілізацію попереково-крижового відділу, зміцнення/розтягування стегна та виправлення біомеханічних патологій. Перед фізичною терапією часто застосовують тепло та ультразвук. Місцеві ін'єкції вводять ліки безпосередньо в грушоподібний м'яз.