Варусна деформація, або О-подібна деформація, – це викривлення колінних або стегнових суглобів, при якому коліна розходяться в різні боки, а стопи залишаються зімкнуті. Це викривлення дистального сегмента кістки або суглоба, направлене до середньої лінії тіла, і зазвичай стосується обох кінцівок. Якщо фізіологічний Genu Varum зберігається з дитинства, він не впливає на здатність ходити, але може створювати психологічний дискомфорт та естетичні незручності. При великих кутах відхилення та порушенні ходи необхідне хірургічне лікування. В подальшому Genu Varum може стати причиною раннього артрозу та артриту через високе навантаження на опорно-руховий апарат та ноги.
Коліна розходяться в різні боки, стопи при цьому залишаються зімкнуті. У дітей до 18 місяців, якщо дитина сидить, її стопи знаходяться навпроти одна одної, то великогомілкова та стегнова кістки вигнуті назовні. Якщо ноги витягнути, між колінами видно просвіт. При рахіті кістки стають м'якими, ламкими та деформованими. При хворобі Блаунта уражена кістка вигинається назовні, утворюючи О-подібну деформацію. При дисплазії порушується хода, постава та навантаження на ноги.
Розвиток патології пов'язаний із проблемами, що впливають на ріст кісткової тканини ніг, такими як рахіт, проблеми зі скелетом, пухлини та інфекції. Незбалансований раціон та мала кількість поживних речовин (кальцій, фосфор, вітамін D) є додатковим фактором. Травми, переломи та деякі операції на кінцівках можуть призвести до набутої форми. Професійна діяльність, наприклад, у жокеїв та футболістів, також є фактором ризику. У дітей до 18 місяців фізіологічний genu varum вважається нормою. Рахіт – захворювання, що виникає внаслідок дефіциту вітаміну D та поганого засвоєння кальцію. Хвороба Блаунта характеризується варусною деформацією проксимального відділу великогомілкової кістки та внутрішньою торсією гомілки через порушення функціонування медіальної частини проксимальної зони росту великогомілкової кістки. Дисплазія – вроджена аномалія розвитку суглобів, що проявляється в деформації кінцівок, коли голівка стегнової кістки не входить до вертлюжної западини.
Зазвичай лікування маленьких дітей до 3 з половиною років не потрібне, але варто спостерігати за деформацією. В деяких випадках лікарі призначають консервативне лікування, якщо genu varum прогресує. Після 3,5 років може бути потрібне хірургічне втручання. Якщо причиною патології стали рахіт або інші хвороби кісток, то в першу чергу лікують їх, і в цей період не можна дозволяти дитині ставати на ноги. Для пацієнтів старшого віку показана остеотомія – хірургічне втручання для корекції кісток та суглобів. Ортопедичні методи можуть лише зняти симптоми захворювання. При початкових формах рахіту та перших стадіях genu varum можлива корекція вітаміном D і кальцієм в раціоні дитини. Лікування хвороби Блаунта лише оперативне, включає вплив на ріст кістки (стимуляція або блокування) або остеотомію з фіксацією кісткових фрагментів. При дисплазії у дітей до 6 місяців рекомендують носити стремена Павліка та апарат Гневковського, а при відсутності позитивної динаміки – лейкопластирне витяжіння. Хірургічне втручання при дисплазії показане, якщо неможливо виправити вивих закритим шляхом або при первинному діагностуванні після 1,5-2 років.