Системний червоний вовчак – це захворювання сполучної тканини, що виникає через порушення імунітету, коли організм виробляє антитіла, які пошкоджують власні здорові клітини. Хворіють переважно молоді жінки. Назва «вовчак» пов'язана зі шкірними ураженнями, що нагадують вовчі укуси.
Хвороба може мати загострення, ремісії або хронічний перебіг. При гострому перебігу спостерігається гарячка, біль у суглобах (іноді гострий поліартрит, що зазвичай не деформує суглоби). На шкірі можуть з'являтися різноманітні зміни, зокрема характерна еритема на щоках і крилах носа у вигляді «метелика». Можливе ураження серозних оболонок (плеврит, перикардит), міокарда (серцевий м'яз), ендокарда (внутрішня оболонка серця), печінки, селезінки, лімфатичних вузлів, центральної нервової системи. Часто виявляються зміни нирок (протеїнурія, нефротичний синдром, підвищений артеріальний тиск), що може призвести до хронічної ниркової недостатності. При хронічному перебігу хвороба може розвиватися поступово, без гарячки, іноді з ураженням лише одного органу (наприклад, суглобів, шкіри, нирок).
Пусковою причиною іноді є хронічна вірусна інфекція (РНК-віруси). Етіологія хвороби до кінця не прояснена. Провідну роль відіграє порушення імунітету, утворення аутоантитіл, які пошкоджують тканини різних органів. Можлива сімейно-генетична схильність. Розвиток хвороби можуть провокувати інсоляція (перебування на сонці), вагітність, пологи, аборт, початок менструації, інфекційні хвороби, реакції на ліки та вакцини. Також пов'язано з розшаруванням шийної артерії.
При загостреннях призначають преднізолон, доза якого залежить від гостроти процесу та важкості ураження внутрішніх органів. При ураженні нирок (вовчаковому нефриті) до лікування додають цитостатичні засоби (азатіоприн). При зменшенні активності хвороби дози цих ліків зменшують, призначають резохін (делагіл) 0,25 г на день. Для профілактики слід уникати невиправданого прийому деяких ліків, вакцинації, фізичних впливів (інсоляція, переохолодження), а також фізичного та нервового перенапруження.