Рак щитоподібної залози – це онкологічне захворювання, що починається в тканинах щитоподібної залози. Щитоподібна залоза – це невелика залоза у формі метелика, розташована спереду на шиї. Вона виробляє гормони, які контролюють використання енергії організмом, впливаючи майже на кожен орган і регулюючи багато важливих функцій, таких як дихання, серцебиття, вага, травлення та настрій. Існують різні типи раку щитоподібної залози, зокрема диференційований (папілярний та фолікулярний), медулярний та анапластичний.
Спочатку рак щитоподібної залози може не викликати симптомів і іноді виявляється під час планового огляду. Зі збільшенням пухлини можуть з'явитися такі ознаки: ущільнення (вузол) на шиї, утруднене дихання, утруднене ковтання, біль при ковтанні, хрипота або інші зміни голосу, які не минають.
Ризик розвитку раку щитоподібної залози підвищується у людей віком від 25 до 65 років, у жінок, у людей азіатського походження, у тих, хто піддавався впливу певних видів радіації (включаючи радіотерапію голови або шиї в дитинстві або радіаційні аварії), у тих, хто мав зоб (збільшену щитоподібну залозу), а також у людей з певними генетичними захворюваннями (включаючи деякі типи множинної ендокринної неоплазії) або сімейною історією раку щитоподібної залози чи захворювань щитоподібної залози.
Лікування раку щитоподібної залози залежить від типу раку та його поширення. Часто може знадобитися більше одного виду лікування. Варіанти лікування включають: хірургічне втручання, променеву терапію (включаючи терапію радіоактивним йодом), хіміотерапію, гормональну терапію щитоподібної залози, таргетну терапію (використання ліків або речовин, що атакують специфічні ракові клітини з меншою шкодою для нормальних клітин) та активне спостереження (коли лікування не починається негайно, а регулярно перевіряється поява або зміна ознак чи симптомів).