Розацеа – це хронічне захворювання шкіри обличчя, яке найчастіше виникає після 30 років, з найактивнішим розвитком у віці 40-60 років. Переважно хворіють жінки, особливо з північноєвропейських країн, але у чоловіків хвороба може мати тяжчий перебіг. Рівень захворюваності коливається від 1 до 10% населення.
Захворювання проявляється почервонінням центральної частини обличчя, розширеними дрібними судинами (телеангіектазії), висипаннями у вигляді папул (горбиків) та пустул (гнійничків), а також збільшенням сальних залоз та сполучної тканини. Виділяють чотири стадії: прерозацеа (тимчасове почервоніння), судинна розацеа (стійке почервоніння та телеангіектазії), запальна розацеа (папули) та пізня розацеа (ринофіма – потовщення шкіри носа).
Причинами розацеа вважаються проблеми з травленням, порушення роботи ендокринної системи, психосоматичні та імунні розлади. Розвитку хвороби сприяють алкоголь, гарячі напої, прянощі, які рефлекторно розширюють судини обличчя. Також на розвиток можуть впливати сонячне опромінення, тепло та холод. У жінок загострення може відбуватися під час вагітності, клімаксу або перед менструацією. Частіше хворіють жінки з ранньою менопаузою або клімаксом.
Лікування розацеа не має єдиної схеми через різноманітність факторів та форм хвороби. На початкових стадіях використовують засоби для судин, зокрема примочки. При папуло-пустульозній формі застосовують антибактеріальні препарати (системні та місцеві), засоби, що зменшують вироблення шкірного сала (ретиноїди, антиандрогени), препарати, що покращують кератинізацію, та інші.