Кропив'янка (або уртикарія) – це шкірне захворювання, що найчастіше має алергійне походження. Вона характеризується свербінням та швидкою появою плоских, піднесених, блідо-рожевих пухирів, схожих на ті, що виникають від жаління кропивою. Ці пухирі можуть з'являтися на різних ділянках шкіри, а рідше – на слизових оболонках. Кропив'янка може бути самостійною реакцією на подразник або проявом іншого захворювання. Це одне з найпоширеніших алергічних захворювань, і приблизно чверть населення переносить її хоча б раз у житті. Набряк Квінке є схожим станом, що проявляється як велика кропив'янка на обмеженій ділянці шкіри та слизових оболонок.
Основними симптомами кропив'янки є:
* Швидка поява множинних плоских, піднесених пухирів рожево-лілового відтінку на шкірі, рідше – на слизових оболонках. Ці пухирі нагадують опіки кропивою, мають різну величину (від 0,5 до 15 см) та контури, іноді зі зблідненням верхівки. При гострій кропив'янці вони можуть зливатися.
* Сильний свербіж та відчуття припікання шкіри.
* Швидке зникнення пухирів (протягом 24 годин).
* При поширених формах можливі болі в суглобах та гарячка.
* При хронічній кропив'янці спостерігаються рецидиви, що можуть супроводжуватися головним болем, загальною слабкістю, підвищенням температури тіла.
* При ураженні слизових оболонок травної системи можуть розвинутися нудота, блювання та діарея.
* Болісне свербіння може призводити до неврозів та безсоння.
* У 50% випадків хронічна кропив'янка супроводжується розвитком набряку Квінке.
* При локалізації кропив'янки в області гортані можливий розвиток задухи.
* При сонячній кропив'янці висипання з'являються на відкритих ділянках шкіри, характерна сезонність (навесні та влітку). При тривалому контакті із сонячним промінням можлива поява порушень дихання та серцевої діяльності, аж до розвитку шоку та колапсу.
Кропив'янка найчастіше має алергійне походження і може бути реакцією на подразник або проявом іншого захворювання. Вона виникає внаслідок дії на організм різноманітних зовнішніх (екзогенних) та внутрішніх (ендогенних) факторів.
Можливі причини:
* **Фізичні фактори:** контакт з холодом, тиск на шкіру (компресійна кропив'янка, що з'являється через 3-8 годин після дії тиску), контакт з локальним теплом, сонячне випромінювання (ультрафіолетове або видиме світло), вібрація, фізичне навантаження.
* **Інші фактори:** вода (аквагенна кропив'янка), підвищення температури тіла (холінергічна кропив'янка), контакт з хімічною речовиною, яка здатна спричинити кропив'янку.
* **Внутрішні фактори та захворювання:** порушення нервової, ендокринної та інших систем, вогнища хронічних інфекцій, автоімунний тиреоїдит (особливо у жінок) та порушення функції щитоподібної залози, системний червоний вовчак, лімфоми шкіри та інші пухлини, подагра, еритремія, макроглобулінемія.
* **Алергени та токсини:** не повністю розщеплені білкові продукти (що індукують вироблення антитіл до певного харчового продукту), токсини, що утворюються із зіпсованих або не повністю перетравлених продуктів, ендогенні токсичні речовини, що утворюються при коліті або порушенні функції нирок, алергія на фактори бактерій або паразитів (найчастіше – гельмінтів).
* **Інфекції та стани:** гастрит, асоційований із Helicobacter pylori, кандидоз, вірусний гепатит С, дисбактеріоз.
У деяких випадках кропив'янка може бути спонтанною, тобто без залучення певного провокуючого фактора.
Лікування кропив'янки включає:
* **Усунення причини:** Першочерговим етапом є усунення контакту з алергеном та призначення гіпоалергенної дієти.
* **При підозрі на медикаментозну кропив'янку:** Призначають голодування на 1-3 доби (за відсутності протипоказань) з одночасним прийомом сольових проносних або очисних клізм. Також відміняють планову медикаментозну терапію, окрім тієї, що йде за життєвими показаннями.
* **Медикаментозне лікування:**
* **Антигістамінні препарати:** Блокатори Н1-гістамінових рецепторів є основним засобом лікування. У гострому періоді парентерально (ін'єкційно) використовують препарати І покоління (наприклад, хлоропірамін, тавегіл), пізніше протягом 10-30 днів застосовують перорально (через рот) препарати II-ІІІ поколінь (наприклад, лоратадин, дезлоратадин, цетиризин, левоцетиризин, фексофенадин).
* **Ентеросорбенти:** При гострому перебігу призначають перорально.
* **Стабілізатори мембран опасистих клітин:** Застосовують, наприклад, кетотифен.
* **При тяжкому перебігу:** Лікування проводять як при анафілактичному шоці, із застосуванням адреналіну, за необхідності – інфузійним введенням пресорних амінів (мезатону або норадреналіну) та глюкокортикостероїдів (преднізолону та/або дексаметазону).
* **Лікування супутніх захворювань:** За наявності інших захворювань проводять симптоматичну терапію згідно зі стандартами їх лікування.