Перитоніт – це запалення очеревини (оболонки, що покриває органи черевної порожнини). Часто виникає як ускладнення запальних захворювань органів черевної порожнини або при травмі живота. Залежно від поширення запалення, перитоніт може бути місцевим (обмеженим), розлитим (охоплює більше двох ділянок) або загальним (майже вся очеревина). За перебігом може бути гострим або хронічним. За причиною – інфекційним або неінфекційним.
Симптоми перитоніту різноманітні. При загальному перитоніті раптово з'являється дуже сильний гострий біль у животі, який зростає і стає нестерпним. До цього приєднуються нудота та безперервне блювання (спочатку залишками їжі, потім зеленуватою рідиною). Навіть незначні рухи або доторкання до живота викликають загострення болю. Живіт стає напруженим, шкіра бліда, пульс частий, дихання поверхневе. Температура тіла підвищується. Може настати здуття живота, кишкові шуми не прослуховуються. Зовнішній вигляд хворого різко змінюється: очі западають, ніс загострюється, обличчя вкривається холодним потом, з'являється синюшність, язик стає сухим. При обмеженому перитоніті спочатку можуть бути симптоми запалення певного органу, а потім з'являється біль та напруга черевної стінки на певній ділянці. Можливий симптом несправжнього благополуччя, коли після сильного болю він на деякий час стихає, а потім повертається з новою силою.
Запалення очеревини розвивається, коли до неї потрапляють хвороботворні мікроорганізми або деякі хімічні речовини. Найчастіше мікроорганізми переносяться з запаленого осередку в органах черевної порожнини (наприклад, при гострому апендициті, холециститі, запаленні придатків, завороті кишківника), при проникаючих пораненнях живота або при прориві порожнистих органів (шлунка, кишки, жовчного міхура). Рідше збудник може потрапити через кров з віддаленого вогнища (наприклад, при тонзиліті або сепсисі). Також причиною перитоніту можуть бути внутрішні кровотечі в черевну порожнину, злоякісні пухлини органів черевної порожнини на IV стадії з розпадом, гострі запальні захворювання органів малого тазу (запалення придатків, яєчників), розрив яєчника або позаматкова вагітність.
Лікування залежить від багатьох факторів, зокрема від часу госпіталізації. Необхідна негайна операція, щоб усунути причину перитоніту, очистити та дренувати черевну порожнину. Одночасно проводиться інтенсивна терапія, яка включає введення ізотонічного розчину хлориду натрію, розчинів глюкози, плазми, кровозамінників, а також серцевих засобів та антибіотиків.