Пептична виразка – це пошкодження слизової оболонки шлунка або дванадцятипалої кишки, яке виникає через порушення балансу між захисними та агресивними факторами. Вона може бути самостійним захворюванням або проявом інших хвороб. Найчастіше виразки з'являються у дванадцятипалій кишці, рідше – у шлунку. Важливо відрізняти доброякісні виразки від злоякісних пухлин, що може потребувати біопсії.
Основна скарга – періодичний біль у підреберній ділянці, пов'язаний з прийомом їжі. Біль може виникати через півгодини-годину після їжі, або через 2-4 години, або натще («голодний біль»), який проходить після їжі. Можливі печія (яку знімає сода), нудота, блювання, запори. Іноді хвороба протікає без симптомів. Характерні періоди загострень (частіше навесні та восени) та ремісій. Ускладнення можуть включати: просування виразки в сусідні органи (пенетрація), прорив (перфорація) виразки в черевну порожнину з гострим болем та розвитком перитоніту, кровотеча (проявляється слабкістю, непритомністю, кривавою блювотою, чорними випорожненнями, анемією), рубцевий стеноз (порушення евакуації їжі), а також переродження в рак.
Головною причиною (понад 60% виразок шлунка і 90% виразок дванадцятипалої кишки) є хронічна інфекція бактерією Helicobacter pylori. Ця бактерія колонізує слизову оболонку, викликаючи запалення та збільшення вироблення шлункової кислоти, яка роз'їдає слизову. Інша важлива причина – використання нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП), які блокують вироблення захисних речовин у шлунку. Інші фактори ризику включають: порушення харчування, тютюнопаління, алкоголь, деякі лікарські засоби (глюкокортикостероїди, калію хлорид, сульфаніламіди, резерпін, протитуберкульозні препарати), стреси, деякі професійні чинники, генетична схильність, гіперпродукція соляної кислоти, вік, стать, порушення моторики шлунка та дванадцятипалої кишки. Рідкісні пухлини, що виділяють гастрин (наприклад, гастрінома), також можуть спричиняти виразки.
До встановлення точного діагнозу (до проведення ендоскопії та тестів на H. pylori) часто призначають антацидні препарати, блокатори H2-гістамінових рецепторів або інгібітори протонної помпи. Іноді використовують сполуки вісмуту. Пацієнтам, які приймають НПЗП, можуть призначати аналоги простагландинів. Якщо підтверджено інфекцію H. pylori, проводиться лікування антибіотиками разом з інгібіторами протонної помпи (так звана «однотижнева потрійна терапія»), наприклад, з використанням амоксициліну.