Дивертикулярна хвороба кишки – це стан, при якому в товстій кишці утворюються невеликі мішечки або випинання, що називаються дивертикулами. Більшість людей з дивертикулами не мають симптомів. Однак іноді ці мішечки можуть викликати симптоми, запалюватися (що називається дивертикулітом) або кровоточити. Дивертикулярна хвороба виникає, коли дивертикули спричиняють хронічні симптоми, кровотечу або ускладнення дивертикуліту.
Дивертикульоз зазвичай не викликає симптомів. Проте деякі люди можуть відчувати хронічні симптоми, такі як здуття живота, запор або діарея, а також спазми чи біль у нижній частині живота. Дивертикуліт може викликати гострі симптоми, такі як біль у животі (найчастіше в лівій нижній частині), запор або діарея, лихоманка та озноб, нудота або блювота. Біль при дивертикуліті зазвичай сильний і виникає раптово, рідше він може бути легким і посилюватися протягом кількох днів. Можливі також серйозні ускладнення, такі як дивертикулярна кровотеча (коли лопається кровоносна судина в стінці мішечка), абсцес (болюча, набрякла, заповнена гноєм ділянка через інфекцію), фістула (аномальний отвір між кишкою та іншою частиною тіла), кишкова непрохідність (часткове або повне блокування проходження вмісту), перфорація (отвір у кишці) або перитоніт (інфекція оболонки черевної порожнини).
Дослідники не впевнені, що саме викликає дивертикульоз та дивертикуліт. Вважається, що певні фактори можуть відігравати роль у виникненні або підвищенні ризику цих станів, включаючи генетичну схильність. Фактори способу життя також мають значення: дієта з низьким вмістом клітковини та високим вмістом червоного м'яса, недостатня фізична активність, прийом деяких ліків (таких як нестероїдні протизапальні препарати та стероїди), ожиріння та куріння. Також розглядаються інші можливі фактори, такі як потрапляння бактерій або калу в мішечок у кишці та зміни в мікробіомі кишечника.
Якщо дивертикулез викликає хронічні симптоми, лікар може порекомендувати продукти з високим вмістом клітковини або добавки клітковини, антибіотики, ліки для зменшення запалення та пробіотики. При неускладненому дивертикуліті лікар може рекомендувати лікування вдома. Однак при тяжкому дивертикуліті, дивертикуліті з ускладненнями або високому ризику ускладнень, ймовірно, знадобиться лікування в лікарні. Лікування дивертикуліту може включати антибіотики (за винятком дуже легких випадків), короткочасну дієту з прозорих рідин для відпочинку кишківника (з поступовим додаванням твердої їжі), знеболюючі ліки (зазвичай ацетамінофен замість НПЗП, оскільки НПЗП можуть збільшити ризик ускладнень) та спазмолітичні засоби для зняття спазмів. Якщо дивертикуліт не покращується від лікування або викликає ускладнення, може знадобитися хірургічне втручання для видалення частини кишки. Для профілактики дивертикуліту лікар може рекомендувати зміни способу життя: дієту з високим вмістом клітковини та низьким вмістом червоного м'яса, регулярну фізичну активність, відмову від куріння та підтримання здорової ваги.