Термінальний стан – це кінцеві стадії життя, що включають преагонію, агонію та клінічну смерть. Це стан між життям та смертю, під час якого відбувається розлад функцій багатьох систем організму, зокрема серцево-судинної, дихальної, центральної нервової системи, нирок, печінки та ендокринної системи. Найважливішим є згасання функцій центральної нервової системи через кисневе голодування. Ці зміни можуть бути оборотними, якщо вчасно відновити постачання кисню, але при тривалому кисневому голодуванні вони стають незворотними.
Симптоми термінальних станів, незалежно від причини, включають прогресуюче порушення кровообігу, дихання та наростаючі неврологічні розлади.
У передагональному стані спостерігається зниження артеріального тиску, прискорене серцебиття (тахікардія), аритмія, прискорене дихання, потім уповільнення серцебиття (брадикардія) та дихання, залучення допоміжних дихальних м'язів, активний видих, ейфорія або пригнічення свідомості, поглиблення кисневого голодування.
Кінцева пауза характеризується зупинкою дихання та різким уповільненням пульсу.
Під час агонії може спостерігатися короткочасне підвищення артеріального тиску, посилення серцевих скорочень та дихання, яке, однак, не забезпечує газообмін. У деяких пацієнтів може посилюватися активність мозку і навіть відновлюватися свідомість, але це швидко закінчується повним пригніченням життєвих функцій.
Клінічна смерть проявляється відсутністю свідомості, дихання та кровообігу. Зіниці розширюються (діаметр більше 5 мм) відносно пізно (через 60-90 секунд). Колір шкіри може бути холодним, блідим або мармурово-синюшним. Відсутня реакція на оклик, біль, зіничний та рогівковий рефлекси.
Причини термінальних станів різноманітні: будь-яке захворювання, раптова зупинка дихання або асфіксія, електротравма, утоплення, отруєння, зупинка серця, гостра крововтрата та інші. Всі ці стани призводять до порушення обмінних процесів в організмі.
Будь-якій людині в термінальному стані необхідна негайна серцево-легенево-мозкова реанімація, що включає штучне дихання та закритий масаж серця. Успіх лікування залежить від правильності та своєчасності проведення цих заходів. Важливо відновити спонтанний кровообіг на місці події та зафіксувати час припинення кровообігу та початку реанімації. Реанімаційні заходи недоцільні для людей з невиліковною хворобою або у яких констатовано смерть мозку (діагноз встановлюється консиліумом лікарів стаціонару, або лікарем швидкої допомоги у випадках розчленованого тулуба чи відкритої черепно-мозкової травми).