Гайморит – це запалення слизової оболонки гайморової порожнини, яка є однією з придаткових пазух носа. Ці пазухи – це невеликі порожнини, що з'єднані з носовою порожниною. Гайморит є одним з найпоширеніших видів синуситу.
Симптоми гострого гаймориту включають: неприємні відчуття в носі та навколоносовій області, які посилюються до вечора і можуть переходити в загальний головний біль (якщо запалення з одного боку, то біль також з одного боку); утруднене носове дихання, закладеність носа, гугнявий голос (може бути закладена одна або обидві половини носа); нежить зі слизовими (прозорими) або гнійними (жовтими, зеленими) виділеннями (може бути відсутнім, якщо ніс сильно закладений); підвищення температури тіла до 38 °C і вище; загальне нездужання, втома, слабкість, відмова від їжі, порушення сну. При підгострому та хронічному гаймориті ці ознаки виражені значно слабше. Хронічний гайморит може протікати приховано.
Основною причиною гаймориту є інфекція (бактерії або віруси), яка потрапляє в гайморову пазуху через ніс або кров. Гайморит часто виникає як ускладнення після гострого нежитю, грипу, кору, скарлатини та інших інфекційних хвороб. Фактори, що сприяють розвитку гаймориту: порушення носового дихання (наприклад, викривлення носової перегородки, збільшення носових раковин, аденоїди у дітей, алергічні захворювання носа); ослаблений імунітет через тривалі хронічні хвороби або алергії; несвоєчасне або неправильне лікування застуди, ГРЗ, нежитю; вроджені порушення розвитку структур носової порожнини.
Діагноз гаймориту встановлюється на основі огляду та результатів рентгену або комп'ютерної томографії пазух носа. Лікування гострого гаймориту зазвичай консервативне (без операції), а хронічного – часто хірургічне (оперативне).