Хронічний бронхіт – це тип хронічної обструктивної хвороби легень (ХОЗЛ), що характеризується запаленням та подразненням бронхіальних трубок, які переносять повітря до легеневих мішечків і назад. Це подразнення призводить до накопичення слизу та набряку трубок, що ускладнює рух кисню в організм і виведення вуглекислого газу. Хронічний бронхіт з часом погіршується.
На початкових стадіях симптоми можуть бути відсутні або бути легкими, але з прогресуванням хвороби вони стають більш вираженими. До них належать: часте або продуктивне відкашлювання великої кількості слизу, хрипи (свистячий або скрипучий звук при диханні), задишка (особливо при фізичній активності) та відчуття стиснення в грудях. Деякі люди також часто страждають на респіраторні інфекції, такі як застуда та грип. У важких випадках хронічний бронхіт може спричинити втрату ваги, слабкість м'язів нижніх кінцівок та набряки щиколоток, стоп або ніг.
Зазвичай хронічний бронхіт спричинений тривалим впливом подразників, які пошкоджують легені та дихальні шляхи. Головною причиною є куріння сигарет, а також куріння трубок, сигар та інших видів тютюну. Вплив інших вдихуваних подразників, таких як пасивне куріння, забруднення повітря, хімічні випари або пил з навколишнього середовища чи робочого місця, також може сприяти розвитку хвороби. Рідко генетичне захворювання, відоме як дефіцит альфа-1 антитрипсину, може відігравати роль у виникненні хронічного бронхіту.
Хронічний бронхіт не виліковується, але лікування може допомогти полегшити симптоми, уповільнити прогресування хвороби та покращити здатність залишатися активним. Лікування також спрямоване на запобігання або лікування ускладнень. Воно включає: зміни способу життя (відмова від куріння, уникнення пасивного куріння та інших подразників легень, дотримання плану харчування та фізична активність), ліки (бронходилататори для розслаблення дихальних шляхів, вакцини проти грипу та пневмококової пневмонії, антибіотики при інфекціях), кисневу терапію (при низькому рівні кисню в крові), легеневу реабілітацію (програма, що включає фізичні вправи, навчання управлінню хворобою, консультації з харчування та психологічну підтримку) та, як останній засіб, трансплантацію легень у важких випадках.