Реноваскулярна гіпертензія, або ниркова гіпертензія, — це підвищення артеріального тиску, спричинене звуженням артерій, що постачають кров до нирок. Через недостатній кровотік нирки помилково реагують, підвищуючи тиск у всій кровоносній системі. Цей стан зустрічається у 0,5-1% випадків підвищеного тиску.
Основні симптоми включають:
* Високий артеріальний тиск, який раптово виник або різко погіршився, і погано піддається лікуванню.
* Головний біль, шум у вухах, біль в очах, погіршення пам'яті, поганий сон, дратівливість.
* Біль у серці, прискорене серцебиття, задишка.
* Відчуття важкості або тупий біль у попереку, іноді кров у сечі (гематурія).
* Симптоми порушення кровопостачання органів травлення, рук та ніг.
* М'язова слабкість, судоми (приступи тетанії), сильна спрага (полідипсія), часте нічне сечовипускання (ніктурія).
* Дуже високий нижній (діастолічний) тиск, що може досягати 170 мм рт.ст.
* Неінтенсивний шум, який лікар може почути у верхній частині живота або на спині.
Причинами цього захворювання можуть бути:
* Зміни в ниркових артеріях, що призводять до зменшення кровотоку в нирці (60-70% випадків), часто через атеросклероз (відкладення бляшок) у головній нирковій артерії або її відгалуженнях.
* Спадкове захворювання фібромускулярна дисплазія (24% випадків), що вражає середню частину ниркової артерії.
* Ниркові кісти.
* Закупорка сечових шляхів.
* Аневризма (розширення) черевної аорти.
* Емболія (закупорка згустком крові) ниркової артерії та її гілок.
* Гематома (скупчення крові) під капсулою нирки.
* Опущення нирки.
* Травматичний тромбоз (утворення згустку крові внаслідок травми).
* Неспецифічний аортоартеріїт (запалення аорти та її гілок).
* Вроджене звуження артерії (найчастіша причина у дітей).
Наразі немає єдиної остаточної відповіді щодо найкращого методу лікування, тому вибір залежить від індивідуальних особливостей пацієнта та можливостей медичного закладу.
Можливі методи лікування:
* **Радикальне лікування:** Включає транслюмінальну ниркову ангіопластику (розширення звуженої артерії за допомогою балона) або хірургічне втручання.
* **Ангіопластика:** Ефективна при невеликих звуженнях (до 10 мм). Дає найкращі результати при фібромускулярній дисплазії (усунення звуження у 87-100% випадків, зниження тиску у 80-90%), але менш ефективна при атеросклерозі (усунення звуження у 70%, зниження тиску у 40-50%). Можливі ускладнення (пошкодження артерії, тромбоз, емболія) у 5% випадків, повторне звуження (рестеноз) у 30%. Рекомендується при закупорці однієї ниркової артерії, якщо медикаментозне лікування неефективне.
* **Хірургічне втручання:** Може включати шунтування (створення обхідного шляху для крові) або накладання анастомозу (з'єднання судин). У разі атрофії нирки може бути показане її видалення (нефректомія). Застосовується, коли ангіопластика технічно неможлива (наприклад, при звуженні гілок ниркової артерії).
* **Медикаментозна терапія:** Призначається, якщо радикальне лікування неможливе або є протипоказання. Це допоміжний метод, який використовує ті ж препарати, що й при звичайній гіпертонії, але часто потрібно приймати кілька препаратів одночасно.
* Ефективні препарати, що зменшують активність ренін-ангіотензинової системи (інгібітори АПФ, блокатори рецепторів ангіотензину II), а також бета-блокатори (які зменшують секрецію реніну нирками).
* Часто їх комбінують з діуретиками (сечогінними) або дигідропіридиновими антагоністами кальцію. У важких випадках можуть призначати комбінацію 3-4 препаратів.
* Під час прийому цих ліків слід регулярно перевіряти функцію нирок. Важливо знати, що інгібітори АПФ або блокатори рецепторів ангіотензину II можуть викликати ниркову недостатність у 20-40% випадків при важкому двосторонньому звуженні або звуженні єдиної нирки.