Кардіоміопатія – це ураження серцевого м'яза, причина якого часто невідома. Вона може проявлятися розширенням камер серця та серцевою недостатністю, або потовщенням серцевого м'яза. Розрізняють застійну (дилатаційну), гіпертрофічну та рестриктивну форми. Захворювання зазвичай розвивається поступово і може тривалий час не мати явних симптомів.
Кардіоміопатія може розвиватися непомітно. На ранніх стадіях гіпертрофічна кардіоміопатія може бути виявлена лише при спеціальному обстеженні (ехокардіограма, рідше ЕКГ). На пізніх стадіях можуть виникати: прогресуюча серцева недостатність із застоєм крові в малому та великому колі кровообігу, значне збільшення розмірів серця, різні види аритмії та порушення провідності серця. У деяких випадках аритмія може бути провідним симптомом на ранній стадії. Серйозним ускладненням є тромбоемболії (згустки крові) в судини мозку, нирок, селезінки та периферійні артерії.
Симптоми, при яких слід звернутися за медичною допомогою: біль у грудях, задишка, набряк ніг, щиколоток та гомілок, збільшення задишки при навантаженні, труднощі в лежачому стані, прокидання серед ночі через задишку. Часткова або повна втрата свідомості є причиною негайного звернення за швидкою медичною допомогою.
Часто причина кардіоміопатії залишається невідомою. Однак у багатьох випадках причини можуть бути встановлені. Наприклад, тривале зловживання алкоголем, токсичність лікарських засобів, певні інфекції (включаючи гепатит С), нелікована целіакія. Також існують генетичні фактори розвитку.
Кардіоміопатії поділяються на первинні (впливають безпосередньо на серце) та вторинні (є наслідком хвороби, що стосується інших частин тіла).
Фактори розвитку первинної кардіоміопатії:
* Генетичні (гіпертрофічна кардіоміопатія, відхилення іонної провідності, тривалий синдром QT, синдром Бругади)
* Змішані (дилатаційна кардіоміопатія, рестриктивна кардіоміопатія)
* Набуті (запальний міокардит, перипартальна кардіоміопатія, фізичний та психологічний стрес – «синдром тако-цубо» або «синдром розбитого серця»).
Фактори розвитку вторинної кардіоміопатії:
* Інфільтративні (амілоїдоз, хвороба Гоше)
* Токсичні (наркотики/алкоголь, важкі метали, хімічні речовини)
* Запальні (саркоїдоз)
* Ендокринні (цукровий діабет, захворювання щитоподібної залози – гіпертиреоз, гіпотиреоз, гіперпаратиреоз, пітуітаризм, акромегалія)
* Нервово-м'язові/неврологічні
* Недоліки харчування (квашіоркор, бері-бері – нестача тіаміну або вітаміну В1, цинга – нестача вітаміну С)
* Аутоімунні та колагенозні хвороби (системний червоний вовчак, ревматоїдний артрит, склеродермія, дерматоміозит, вузловий поліартеріїт)
* Електролітний дисбаланс
* Ускладнення лікування раку.
Лікування кардіоміопатій на пізній стадії спрямоване на усунення ознак серцевої недостатності та аритмії серця. Дуже важливим є дотримання тривалого режиму спокою, бажано ліжковий режим у лікарні.