Міокардит – це запалення серцевого м'яза, яке може бути викликане інфекціями, алергічними реакціями або токсинами. Він може бути гострим, підгострим або хронічним, а також вражати серце дифузно (поширено) або вогнищево (місцево). Міокардит може бути первинним (коли причина не встановлена) або вторинним (як прояв інших захворювань).
При поширеному міокардиті можуть збільшуватися розміри серця, виникати порушення серцевого ритму (прискорене або уповільнене серцебиття, нерегулярні ритми) та провідності. Може з'явитися особливий ритм серця – ритм галопу. При ідіопатичному міокардиті (з невідомою причиною) можливе значне збільшення серця, виражені порушення ритму та провідності, серцева недостатність, утворення тромбів. Міокардит, пов'язаний з іншими хворобами або вірусами, часто супроводжується запаленням зовнішньої оболонки серця (перикардитом). При деяких інфекційно-алергічних міокардитах, пов'язаних з вогнищами інфекції (наприклад, у мигдаликах), ознаки серцевої недостатності можуть бути відсутні, але можуть спостерігатися порушення провідності та ритму. Загальні ознаки включають біль у ділянці серця, задишку, ослаблення першого тону серця, шум на верхівці, збільшення меж серця, іноді зниження тиску, недостатність кровообігу, підвищення температури тіла, слабкість, стомлюваність.
Міокардит може бути інфекційним (пов'язаним з вірусними, бактеріальними та іншими інфекціями), алергічним (на ліки, сироватки, після вакцинації, при бронхіальній астмі), ревматичним, а також виникати при системному червоному вовчаку, паразитарних інвазіях, травмах, опіках, впливі радіації. Іноді причина міокардиту не встановлена (ідіопатичний міокардит).
Важливо усувати вогнища інфекції в організмі, суворо обмежувати фізичні навантаження (особливо в гострій фазі) та проходити тривалу реабілітацію. Можуть призначатися нестероїдні протизапальні засоби (наприклад, ібупрофен, диклофенак), але їх використання при вірусному міокардиті потребує обережності. При розвитку серцевої недостатності застосовують інгібітори АПФ (наприклад, еналаприл) та бета-адреноблокатори (наприклад, бісопролол). У разі тяжкого або автоімунного перебігу можуть призначати гормональні препарати (глюкокортикоїди, наприклад, преднізолон). При хронічному перебігу та специфічних формах використовують імуносупресивну терапію, засоби для покращення обміну речовин у серці, а при системних захворюваннях сполучної тканини – препарати хінолінового ряду.