Ендокардит – це запалення внутрішньої оболонки серця, яка називається ендокардом. Найчастіше це не окрема хвороба, а прояв інших захворювань. Особливе значення має підгострий бактеріальний ендокардит, який зазвичай викликають стрептококи. Це системний інфекційно-запальний процес, що вражає переважно клапани серця.
Прояви хвороби включають симптоми інфекції, порушення імунітету та ознаки ураження клапанів серця. Початок може бути як раптовим, так і поступовим. Можливі: гарячка (38,5—39,5°С) з ознобом і рясним потовиділенням, біль у суглобах і м'язах, слабкість, схуднення. Шкіра може набувати блідо-сіруватого відтінку з легким жовтуватим відтінком («кава з молоком»). Іноді з'являються дрібні крововиливи на шкірі (петехії) та слизових оболонках, особливо в очах. Характерні вузлики Ослера (дрібні вишнево-червоні вузлики) на кистях і стопах. Кінцеві фаланги пальців рук і ніг можуть потовщуватися, набуваючи вигляду «барабанних паличок», а нігті – «годинних стекол». Часто збільшується селезінка, іноді печінка. Можливі ознаки ураження нирок (кров у сечі, білок у сечі). У крові виявляють анемію, зміни кількості лейкоцитів, підвищену ШОЕ. Іноді виникають інфаркти різних органів (селезінки, нирок, серця, легень, рідше кишки, мозку). Головна ознака – виражені шуми в серці. Ознаки серцевої недостатності з'являються пізніше, коли формуються вади клапанів серця.
Підгострий бактеріальний ендокардит найчастіше спричинюють мікроби, які є частиною «нормальної» флори дихальних шляхів, кишківника та шкіри, а також мікроби з навколишнього середовища. Найчастіше це Streptococcus viridans (до 80% випадків). Також можуть бути золотистий стафілокок, ентерококи, кишкова паличка, протей, синьогнійна паличка, інші стрептококи, патогенні гриби. Для розвитку хвороби потрібен період бактеріємії (присутність бактерій у крові), що може бути пов'язано з вогнищем інфекції в організмі (наприклад, тонзиліт, періодонтит, фурункул) або з медичними маніпуляціями, які порушують тканинний бар'єр (хірургічні операції, катетеризація, видалення зуба, бронхоскопія, внутрішньовенне введення ліків або наркотиків). Процес зазвичай вражає вже змінені клапани серця (вроджені, ревматичні вади або протезовані клапани).
Основою лікування підгострого бактеріального ендокардиту є раннє і тривале призначення антибіотиків. Вибір антибіотика залежить від чутливості мікроорганізму, виділеного з крові. Якщо мікроби не виділені, антибіотики призначають, виходячи з найбільш ймовірного збудника. Зазвичай починають з бензилпеніциліну внутрішньовенно протягом 4 тижнів. У деяких випадках (літній вік, ентерококи) призначають високі дози бензилпеніциліну, часто в поєднанні з гентаміцином або амікацином. При стафілококовому ендокардиті використовують напівсинтетичні пеніциліни (оксацилін, ампіцилін) у поєднанні з цефалоспоринами або аміноглікозидами. При непереносимості пеніцилінів можуть призначати макроліди або аміноглікозиди. Високоефективними є ванкоміцин і фторхінолони. Якщо лікування не дає результатів протягом двох тижнів, може бути рекомендовано хірургічне втручання – видалення ураженого клапана з подальшим протезуванням. Також проводиться підтримуюче лікування (детоксикація, серцеві препарати, засоби для розчинення тромбів). Глюкокортикостероїди зазвичай не рекомендуються, за винятком дуже сильних алергічних реакцій. Грибковий ендокардит лікується важко і часто вимагає хірургічного видалення та протезування клапанів на тлі лікування протигрибковим антибіотиком амфотерицином В.