Перикардит при хворобах, класифікованих в інших рубриках, є одним з можливих проявів ентеровірусних інфекцій. Ентеровірусні інфекції – це група людських хвороб, спричинених вірусами роду Ентеровірус. Вони можуть мати різноманітні клінічні прояви, від легких форм до тяжких уражень, включаючи міокардити та менінгоенцефаліти. Ентеровіруси поширені по всьому світу і можуть викликати спалахи захворювань, особливо влітку та восени.
Серед можливих проявів ентеровірусних інфекцій, які можуть включати перикардит, також можуть бути: герпангіна (везикулярний фарингіт), епідемічна міалгія (плевродінія), серозний менінгіт, ентеровірусний енцефаліт, енцефаломіокардит новонароджених, полірадикулоневрит з синдромом Гієна — Барре, ентеровірусна гарячка (мала хвороба), гарячка з екзантемою, везикулярний стоматит з екзантемою (ящуроподібний синдром, Hand-foot-and-mouth), епідемічний геморагічний кон'юнктивіт, гостре респіраторне захворювання (так званий «літній грип»), ентеровірусна діарея, гепатит. Для всіх клінічних форм ентеровірусних інфекцій характерні рецидиви з появою повторних хвиль гарячки і поверненням клінічної симптоматики.
Перикардит може бути спричинений ентеровірусами, які належать до роду (+)ssРНК-вмісних вірусів. Ці віруси отримали свою назву через часту локалізацію в кишечнику. Існує понад 110 генетично різних ентеровірусів. Віруси Коксакі (групи А та В) та ECHO-віруси є основними типами ентеровірусів, які можуть викликати захворювання у людини. Ентеровіруси стійкі до заморожування, але чутливі до нагрівання, висушування та дезінфікуючих препаратів. Джерелом інфекції є лише людина – хворий або вірусоносій, який виділяє збудника з випорожненнями або зі слизом верхніх дихальних шляхів. Передача відбувається переважно фекально-оральним шляхом, рідше повітряно-крапельним, можлива також трансплацентарна передача.