Ревматизм, який зараз частіше називають гострою ревматичною гарячкою або хронічною ревматичною хворобою серця, — це запальне захворювання, що виникає після стрептококової інфекції. Воно вражає сполучну тканину, насамперед серце (може призводити до вад), а також суглоби, рідше — нервову систему та інші внутрішні органи. Хвороба може повертатися (рецидивувати) або загострюватися, зазвичай через 1-2 тижні після перенесеної ангіни (гострого тонзиліту або тонзилофарингіту), особливо якщо організм ослаблений або переохолоджений.
Через 1-2 тижні після ангіни може з'явитися висока температура (38-39 °C) та сильний біль у суглобах (гострий поліартрит). Іноді перед болем у суглобах на шкірі з'являється вузлувата еритема. Хворий може відчувати слабкість та втрату апетиту, або ж мати лише помірний біль у суглобах.
Найчастіше уражається серце (ревмокардит). Це ураження може бути непомітним на початкових етапах і виявитися пізніше, коли вже сформувалася вада серця. Можливі порушення серцевого ритму (наприклад, прискорене або уповільнене серцебиття, перебої), ознаки серцевої недостатності, шуми в серці. Можуть розвиватися вади клапанів серця, наприклад, мітральний стеноз. Запалення зовнішньої оболонки серця (перикардит) часто проходить майже без симптомів.
Загострення хвороби може також вражати нервову систему (викликаючи малу хорею), легені, нирки, очі та інші органи.
Іноді хвороба протікає приховано, з невеликими змінами в серці (наприклад, стійкі перебої в роботі серця) або з постійною серцевою недостатністю.
Причиною захворювання є інфекція, викликана бактерією — бета-гемолітичним стрептококом групи А. Також важливу роль відіграє спадкова схильність.
Вважається, що стрептококи викликають алергічну реакцію та запалення в серці. Це призводить до того, що імунна система починає атакувати власні тканини серця, оскільки деякі речовини стрептококів схожі на компоненти серцевих клітин.
При виявленні активної фази ревматизму лікування проводиться в лікарні.