Інші втрати слуху – це повна або часткова нездатність чути, що виникає через неправильну передачу або сприйняття звуків органом слуху. Це може бути втрата здатності чути певні частоти або розрізняти тихі звуки. Втрата слуху може бути вродженою або набутою.
Часткова глухота проявляється у втраті здатності чути деякі частоти або розрізняти звуки з низькою амплітудою. Повна глухота – це цілковита втрата слуху або таке його зниження, при якому неможливе розбірливе сприйняття мови.
Причинами можуть бути захворювання внутрішнього вуха та слухового нерва, запалення середнього вуха, деякі інфекційні хвороби (менінгіт, грип, кір, епідемічний паротит, краснуха), травми, тривалий вплив сильного шуму та вібрацій, сірчана пробка (може викликати оборотне зниження слуху), отруєння, отосклероз, старіння слухових клітин і нейронів, генетичні причини, ускладнення при народженні, вживання певних препаратів (наприклад, деяких антибіотиків та сечогінних засобів).
Належним чином підібрані слухові апарати можуть покращити спілкування. У випадках кондуктивних порушень слуху можливе медикаментозне або хірургічне лікування. При нейросенсорних порушеннях слуху, які зазвичай є необоротними, потрібні спеціальні заходи реабілітації, включаючи використання слухових апаратів. Для дітей з вадами слуху після слухопротезування або кохлеарної імплантації важлива рання медична реабілітація (з 3-6-місячного віку), що включає індивідуальні та групові заняття, хорову декламацію з музичним супроводом.