Гідроцефалія, або водянка головного мозку, – це захворювання, при якому в шлуночках головного мозку накопичується занадто багато цереброспінальної рідини. Це відбувається через те, що рідина не може нормально переміщатися від місця її утворення до місця, де вона всмоктується в кров, або через порушення самого всмоктування.
Клінічна картина гідроцефалії залежить від віку пацієнта (діти до 2 років, старші діти та дорослі), тривалості хвороби, рівня внутрішньочерепного тиску та наявності інших ушкоджень. У дітей з вродженою гідроцефалією симптоми можуть бути виражені одразу після народження. Чим довше триває гідроцефалія, тим більш вираженими та серйозними стають симптоми. Гіпертензивна гідроцефалія супроводжується симптомами підвищеного внутрішньочерепного тиску. Нормотензивна гідроцефалія клінічно супроводжується тріадою Хакіма.
Гідроцефалія може бути вродженою або набутою.
Вроджена гідроцефалія пов'язана з вадами розвитку нервової системи, які можуть бути спадковими або викликані шкідливими факторами під час вагітності. До причин вродженої гідроцефалії належать:
* Аномалія Кіарі (порушення розвитку мозочка).
* Синдром Денді-Вокера (вада розвитку, що перешкоджає відтоку рідини).
* Вроджені вади, пов'язані зі звуженням водопроводу мозку (наприклад, L1-синдром, синдром Бікерса-Адамса-Едвардса).
Набута гідроцефалія виникає у вже сформованій нервовій системі внаслідок інших хвороб або травм, таких як:
* Менінгіт або менінгоенцефаліт (запалення оболонок мозку).
* Субарахноїдальний крововилив (крововилив у простір навколо мозку).
* Саркоїдоз.
* Внутрішньошлуночковий крововилив (крововилив у шлуночки мозку, часто внаслідок пологової травми).
Прогресуюча гідроцефалія, при якій симптоми посилюються, шлуночки збільшуються, а інструментальні дослідження показують атрофію головного мозку, потребує хірургічного лікування. Стаціонарна (стабілізована) та регресуюча форми гідроцефалії, при яких симптоми не зростають або зменшуються, а атрофія мозку не виникає, не потребують лікування.