Геміплегія – це параліч (повна втрата рухів) однієї половини тіла (правої або лівої). Це більш виражена форма, ніж геміпарез (слабкість половини тіла). Такий стан виникає через пошкодження в головному або спинному мозку і може бути наслідком різних захворювань, таких як травми, судинні порушення, інфекції або пухлини.
Основними проявами геміплегії є: слабкість м'язів половини тіла, зниження контролю над рухами, мимовільні швидкі скорочення м'язів (клонус), підвищений тонус м'язів (спастичність), посилені сухожильні рефлекси, а також швидка втома м'язів ураженої половини тіла та зниження їх витривалості. У пацієнтів з дитячим церебральним паралічем (ДЦП) та правосторонньою геміплегією можуть спостерігатися значні порушення мовлення. У рідкісних випадках, коли уражені всі чотири кінцівки (так звана "подвійна геміплегія"), можуть бути важкі порушення функцій верхніх кінцівок або мовлення.
Геміплегія виникає внаслідок пошкодження головного або спинного мозку. Найчастішою причиною є інсульт (порушення мозкового кровообігу). Інші можливі причини включають: травми спинного мозку, черепно-мозкові травми, вроджені вади розвитку нервової системи, а також дитячий церебральний параліч (ДЦП). Загалом, геміплегія може бути викликана хворобами різного походження: травматичного, судинного, інфекційного, пухлинного.