Епілепсія – це група довготривалих неврологічних розладів, що характеризуються повторюваними судомними нападами. Ці напади можуть бути різними: від майже непомітних до тривалих судом. Для епілепсії характерне раптове виникнення нападів, які можуть повторюватися протягом життя. Напади спричинені надмірною та аномальною активністю нервових клітин головного мозку. Вилікуватися від епілепсії неможливо, але у 70% випадків напади можна контролювати за допомогою лікування. Близько 1% людей у світі хворіють на епілепсію.
Для епілепсії характерні довготривалі рецидивуючі напади. Вони можуть проявлятися по-різному залежно від віку та ураженої ділянки мозку. Найчастіше (у 60% випадків) напади перебігають у вигляді судом. Дві третини нападів починаються як парціальні (фокальні), які можуть стати генералізованими, а одна третина – одразу як генералізовані судоми. У 40% випадків судоми не спостерігаються, наприклад, при абсансах – короткочасному вимиканні свідомості на близько 10 секунд.
Фокальним нападам часто передує аура – особливий стан свідомості, що може бути сенсорним (візуальним, слуховим, нюховим), психічним, вегетативним або моторним. Судоми можуть поступово поширюватися на сусідні групи м'язів (джексонівський марш). Можуть спостерігатися автоматичні рухи на тлі порушеної свідомості (автоматизми), наприклад, жувальні, смоктальні або складні стереотипні рухи.
Існує шість видів генералізованих нападів: тоніко-клонічні, тонічні, клонічні, міоклонічні, абсанс та атонічні. Вони відбуваються за непритомності й починаються раптово.
Тоніко-клонічні напади починаються з судомного синдрому, що має дві фази: тонічна (10-30 секунд, судоми кінцівок, загальна напруга, може супроводжуватися криком, ціанозом шкіри через нестачу кисню) та клонічна (ритмічне тремтіння всіх кінцівок). Після нападу людина приходить до тями протягом 10-30 хвилин (постіктальний стан).
Під час нападу може бути мимовільне сечовипускання та прикушування язика (частіше з обох боків при тоніко-клонічних нападах).
Міоклонічні напади – це спазми лише деяких груп м'язів. Абсанси можуть бути майже непомітними, супроводжуючись легкими поворотами голови або посмикуванням вік, при цьому зберігається постуральний тонус. Атонічні абсанси – це втрата м'язового тонусу на одну або більше секунд, зазвичай з обох боків тіла.
У близько 6% хворих виникають рефлекторні напади, спровоковані певними факторами, такими як мерехтіння світла або раптові звуки. У деяких хворих напади трапляються найчастіше або виключно під час сну.
Після нападу настає постіктальний стан – період сплутаної свідомості, що триває від 3 до 15 хвилин, іноді кілька годин. Прояви постіктального стану включають втому, головний біль, утруднене мовлення, аномальну поведінку. Психози після нападу спостерігаються у 6-10% випадків. Напади зазвичай супроводжуються втратою пам'яті. Після фокального нападу може розвинутися слабкість у певній групі м'язів (параліч Тодда), що триває від кількох секунд до кількох днів.
У більшості випадків причина епілепсії невідома (у 60% випадків встановити причину неможливо). Однак у деяких людей епілепсія виникає внаслідок черепно-мозкової травми, інсульту, пухлини головного мозку, зловживання наркотичними речовинами та алкоголем, а також з інших причин. Епілептичні напади спричиняються надмірною та аномальною активністю нервових клітин кори головного мозку. Першопричина може полягати у спадковій схильності, морфологічних або метаболічних порушеннях. Спадкові захворювання, вроджені аномалії та вади розвитку частіше спостерігаються у молодших пацієнтів, тоді як пухлини мозку та інсульти – у літніх людей. Якщо напад виникає з певної причини (наприклад, після травми голови, прийому токсичних речовин або метаболічних розладів), це вважається епілептичним нападом, не пов'язаним із власне епілепсією як хворобою.
Вилікуватися від епілепсії неможливо, але за умови відповідного лікування епілептичні напади можна стримати у 70% випадків. Окрім медикаментозного лікування, можливе проведення оперативного втручання, нейростимуляції, а також може бути корисною лікувальна дієта. Деякі епілептичні синдроми не рецидивують протягом життя. У значної частини хворих вдається досягти відміни лікувальних препаратів без поновлення нападів.