Хвороба Паркінсона, або тремтливий параліч, – це хронічне неврологічне захворювання, яке повільно прогресує і найчастіше зустрічається у людей похилого віку. Вона належить до дегенеративних захворювань, що вражають рухову систему. Причиною хвороби є руйнування та загибель нервових клітин, які виробляють важливу речовину – дофамін, переважно в чорній субстанції мозку. Недостатність дофаміну призводить до активного впливу певних структур мозку на його кору. Сучасна медицина поки не може вилікувати хворобу або сповільнити її розвиток, але існуючі методи лікування допомагають значно покращити якість життя пацієнтів. Це захворювання є найпоширенішою формою паркінсонізму (станів з подібними симптомами) і є ідіопатичним, тобто не викликаним генетичними порушеннями чи іншими хворобами. Хвороба Паркінсона є другим за поширеністю нейродегенеративним захворюванням після хвороби Альцгеймера і діагностується приблизно у 11 мільйонів людей у світі. Зазвичай перші ознаки з'являються у віці 55-60 років, але можуть виникнути і раніше.
Основними ознаками хвороби Паркінсона є: м'язова ригідність (скутість м'язів); гіпокінезія (уповільненість рухів); тремор (тремтіння); постуральна нестійкість (порушення рівноваги).
Істинна причина хвороби Паркінсона досі невідома. Велике значення мають генетична схильність та фактори зовнішнього середовища. Їх поєднання та взаємодія запускають процес руйнування нервових клітин у стовбурі головного мозку, який стає незворотним і поширюється по всьому мозку. На клітинному рівні це проявляється як недостатність дихальних функцій мітохондрій та окисний стрес, що призводить до загибелі нервових клітин. Деякі пестициди та гербіциди, а також проживання в сільській місцевості та поблизу промислових підприємств, можуть сприяти розвитку хвороби. Існує гіпотеза, що вільні радикали, які утворюються при обміні дофаміну, відіграють важливу роль у розвитку хвороби. Куріння та вживання кофеїну можуть знижувати ризик розвитку хвороби.
Сучасна медицина поки що не може вилікувати хворобу Паркінсона або сповільнити її прогресування. Однак існуючі методи консервативного та оперативного лікування дозволяють значно покращити якість життя хворих.