«Розлад сексуального збудження у жінок» (FSAD) – це стан, коли жінка постійно або періодично не може досягти чи підтримувати сексуальне збудження до завершення статевого акту. Діагноз також може стосуватися ситуацій, коли фізичні прояви збудження (такі як секреція чи ерекція клітора) не відповідають суб'єктивному відчуттю збудження. Важливо відрізняти цей розлад від загальної втрати інтересу до сексу, проблем з оргазмом або відсутності сексуальних фантазій чи бажання. Сучасне розуміння розладу включає різні підтипи: розлад збудження геніталій, суб'єктивний розлад сексуального збудження та їх комбінований варіант.
Основний симптом – це стійка або повторювана нездатність досягти або підтримувати сексуальне збудження до завершення статевого акту. Також може спостерігатися невідповідність між фізичними проявами збудження (наприклад, зволоженням) та суб'єктивним відчуттям збудження.
Причини цього розладу досліджені недостатньо, але відомо, що вони є складними і взаємодіють на різних рівнях: особистісному, міжособистісному та поведінковому. Психологічні фактори відіграють значну роль, зокрема: вплив досвіду дитинства та підліткового віку; поточний вплив оточення та стосунків; стрес та втома; переконання щодо гендерної ідентичності та сексуальності; серйозні психічні розлади, такі як депресія. Також можуть впливати: відсутність правильної інформації щодо сексуальної та соціальної взаємодії; несвідоме відчуття провини або тривоги щодо сексу; хвилювання під час сексу; нездатність до відкритого діалогу з партнером(-кою). Соціальні фактори також важливі: культурні традиції та ставлення суспільства; передбачуваний ризик вагітності; якість стосунків; надмірне захоплення порнографією, що може призвести до негативного образу тіла та зниження самооцінки. Фізичні фактори, що можуть впливати: неврологічні розлади та проблеми з кровообігом; цукровий діабет; гормональний стан (особливо гормони яєчників); деякі ліки, зокрема антидепресанти (СІЗЗС, ІЗЗСН), які можуть спричиняти тимчасові або постійні сексуальні дисфункції. Дослідження мозкової активності показали відмінності у жінок з цим розладом.
Для лікування низького лібідо у жінок Управління з продовольства і медикаментів США схвалило препарати флібансерин і бремеланотид. Також іноді використовують препарати на основі тестостерону, хоча це не за прямим призначенням. Варто зазначити, що існують сумніви щодо значних переваг експериментальних препаратів для сексуальних проблем у жінок, а також занепокоєння щодо фінансових конфліктів інтересів експертів, які схвалюють ці ліки.