Клептоманія (патологічне злодійство) — це сильне, патологічне бажання вкрасти що-небудь, що зазвичай не супроводжується потребою мати вкрадений предмет. Для клептомана важливий сам акт крадіжки, який є джерелом емоційної залежності та способом зняти дискомфорт і внутрішнє напруження. Вкрадені речі йому не потрібні, він їх просто складає. Це не спосіб збагачення, а імпульсивна, патологічна одержимість здійснювати крадіжки, яка не переслідує матеріальної вигоди. Під час крадіжки людина відчуває задоволення, але потім може згорати від сорому або мучитися від почуття провини. Це дуже рідкісне явище, яке є поведінковою залежністю, пов'язаною з порушеннями звички та потягу.
Симптоми клептоманії включають: непереборне бажання вкрасти щось, що не має особистої потреби або грошової цінності; зростаюче напруження або передчуття радості безпосередньо перед крадіжкою; відчуття задоволення та полегшення під час і одразу після крадіжки. Крадіжка не є помстою, проявом гніву чи роздратування, і здійснюється самостійно, без спільників. Після крадіжки можуть виникати тривога, смуток і почуття провини, але це не попереджає повторення акту крадіжки. Також характерні низька самооцінка та почуття самотності.
Справжні хворобливі причини клептоманії заховані глибоко у підсвідомості та зазвичай формуються ще в ранньому дитинстві. Це поведінкова залежність, що включає вольові порушення, пов'язані з порушеннями звички та потягу. У психопатологічні нейронні зв'язки залучені емоційно-вольові зони, пов'язані з почуттям страху, азарту, жадібності, почуттям провини, сорому, а іноді й сексуальним почуттям. Стереотип поведінки закріплюється в дитинстві, і з роками ці нейронні мережі розростаються, поглиблюючи психопатологічний комплекс. Накопичена напруга періодично викликає сильний потяг до крадіжки для психо-емоційної розрядки. Це також пов'язано з інстинктом самозбереження та прагненням до задоволення, пов'язаного з ризиком.