Емоційно нестабільний розлад особистості, також відомий як межовий розлад особистості, характеризується нестабільністю настрою, стосунків з іншими людьми та самосприйняття, що проявляється ще з молодих років. Існує два типи: імпульсивний (переважно емоційна нестабільність та відсутність контролю імпульсів) та межовий (порушення самооцінки, цілей, відчуття порожнечі, нестабільні стосунки, схильність до саморуйнівної поведінки, включаючи самоушкодження та спроби самогубства). Назва «межовий» може бути заплутаною, оскільки не завжди зрозуміло, чи йдеться про весь розлад, чи про його підтип. Цей стан часто є найскладнішим у молодому віці, але з часом, зазвичай до 30-40 років, багато людей досягають більшої стабільності, покращують стосунки та кар'єру, а внутрішнє відчуття нікчемності зменшується.
Щоб діагностувати цей розлад, зазвичай потрібно мати щонайменше п'ять з наступних симптомів:
* Нестабільні та напружені стосунки з іншими, що коливаються між надмірною ідеалізацією та розчаруванням.
* Імпульсивна поведінка принаймні у двох потенційно небезпечних сферах (наприклад, надмірні витрати, небезпечний секс, крадіжки, необережне водіння, переїдання, вживання наркотиків). Це не включає суїцидальну або самоушкоджувальну поведінку.
* Значні зміни настрою, що тривають від кількох годин до кількох днів (від нормального до депресії, дратівливості чи страху).
* Неконтрольований або надмірно сильний гнів, наприклад, часті напади люті, постійна злостивість, бійки.
* Повторювані погрози самогубством, жести, спроби самогубства або самоушкоджувальна поведінка.
* Виражені та стійкі проблеми з самоідентифікацією, що проявляються невизначеністю щодо власного «Я», довгострокових цілей, вибору кар'єри, друзів, цінностей.
* Хронічне відчуття порожнечі або нудьги.
* Відчайдушні спроби уникнути реального або уявного відчуття, що вас покинули (це не включає суїцидальну або самоушкоджувальну поведінку).
* Тимчасові параноїдальні думки або серйозні відчуття відірваності від реальності, спричинені стресом.
Цей розлад є досить поширеним, за деякими оцінками, ним страждають 10-14% населення. Серед жінок він зустрічається у 2-3 рази частіше, ніж серед чоловіків, що може бути пов'язано з генетичними або гормональними факторами. Загострення розладу також пов'язані з передменструальним синдромом. Частіші випадки діагностування у жінок можуть бути пов'язані з частішим переживанням сексуального домагання в дитинстві, що могло призвести до проблем у стосунках, недовіри, депресії та низької самооцінки. Іноді може бути вроджена схильність до цього розладу, що може впливати на формування стосунків між матір'ю та дитиною на ранніх етапах життя.
Лікування цього розладу включає кілька підходів:
* **Психотерапія**: Це основний метод лікування. Розроблена діалектично-поведінкова терапія (ДПТ) може проводитись індивідуально, у групі або через телефонну підтримку. Терапевт допомагає навчитися регулювати емоції, переживати складні періоди та покращувати стосунки з іншими.
* **Вживання ліків**: Самі по собі ліки не виліковують розлад, але можуть допомогти впоратися з супутніми станами, такими як депресія, імпульсивність та тривога.
* **Госпіталізація**: У деяких випадках може знадобитися інтенсивніше лікування в психіатричній лікарні або клініці, щоб запобігти самоушкодженню.
* **Самопідтримка**: Ви можете допомогти собі, дотримуючись наступних порад:
* Дотримуйтесь плану лікування.
* Відвідуйте всі заплановані сеанси лікування.
* Використовуйте здорові способи для полегшення болючих емоцій, замість того, щоб завдавати собі ушкоджень.
* Не звинувачуйте себе за розлад, але визнайте свою відповідальність за його лікування.
* Звертайте увагу на те, що викликає неконтрольовані вибухи гніву або імпульсивну поведінку.
* Не соромтеся цього розладу.
* Отримуйте лікування від супутніх проблем, таких як зловживання алкоголем або наркотиками.
* Дізнайтеся більше про розлад, щоб розуміти його причини та реагувати на них.
* Спілкуйтеся з іншими людьми, які мають подібні проблеми, щоб ділитися досвідом та розумінням.