Розлади харчової поведінки (РХП) — це психічні розлади, пов'язані з порушеннями прийому їжі. Вони включають патологічні харчові звички, які негативно впливають на фізичне чи психічне здоров'я людини. РХП не включають ожиріння і є психічними розладами з найвищою смертністю. Часто супроводжуються тривожними розладами, депресіями та токсикоманіями. Анорексія та булімія частіше зустрічаються у жінок (у десять разів) і зазвичай проявляються у пізньому дитинстві або ранній дорослості. Ці розлади спричиняють близько 7000 смертей на рік.
РХП проявляються різними способами, зокрема: психогенне переїдання (вживання великих кількостей їжі за короткий час), нервова анорексія (патологічне обмеження харчування, що шкодить організму, часто супроводжується надмірними тренуваннями), нервова булімія (переїдання з подальшими спробами позбутися з'їденого), спотворення смаку (вживання неїстівних речей), розлад вибіркового харчування (знижений або відсутній інтерес до їжі). Також можуть спостерігатися спотворення образу тіла, тривожні розлади, депресії та токсикоманії.
Причини РХП до кінця не вивчені, але відомо, що на їх розвиток впливає багато факторів: спадковість, фізіологія, супутні психологічні проблеми (коморбідна психопатологія), особистісні риси, батьківсько-дитячі стосунки в ранньому розвитку та різні види соціокультурного тиску. Важливу роль відіграє ідеалізація худорлявості в західній культурі та ЗМІ. Постраждалі від сексуального насильства більш схильні до розвитку РХП. Для жінок це пов'язано з закріпленими в культурі гендерними стереотипами, сексуальною об'єктивацією в медіа, сексуальним насильством та жорстоким поводженням. Серед біологічних факторів виділяють: дисбаланс певних хімічних речовин у мозку (нейромедіаторів, гормонів), вплив кишкових бактерій та імунної системи, деякі інфекції (наприклад, стрептококові інфекції у дітей), новоутворення (пухлини) в різних ділянках мозку, кальцифікація мозку (наприклад, у таламусі). Також факторами ризику є акушерські та перинатальні ускладнення, такі як куріння матері, материнська анемія, дуже передчасні пологи, народження дитини з малою вагою для гестаційного віку, неонатальні серцеві проблеми, прееклампсія, інфаркт плаценти та наявність цефалгематоми при народженні.
Для багатьох РХП існує ефективне лікування, яке може включати: психотерапію, збалансоване харчування, нормальну кількість фізичних вправ та скорочення зусиль щодо позбавлення від їжі. Іноді може бути необхідна госпіталізація. Для лікування деяких супутніх симптомів можуть використовуватись ліки. Близько 70% людей з анорексією та 50% з булімією виліковуються протягом п'яти років. Одужання від психогенного переїдання оцінюється у 20-60%.