Амілоїдоз — це хвороба, при якій порушується обмін білків, що призводить до утворення та відкладання в тканинах особливого білка, який називається амілоїд.
При накопиченні амілоїду в органах можуть спостерігатися: збільшення печінки та селезінки, білок у сечі (протеїнурія), нефротичний синдром, хронічна ниркова недостатність, низький артеріальний тиск. Якщо уражається серце, можуть виникати аритмії, порушення провідності та прогресуюча серцева недостатність. При ураженні шлунково-кишкового тракту можливі диспепсичні явища (проблеми з травленням). Також можуть уражатися шкіра та легені. Характерною ознакою є великий щільний язик.
Амілоїдоз найчастіше розвивається як ускладнення інших хронічних захворювань, пов'язаних з інфекціями та нагноєнням (наприклад, туберкульоз, бронхоектази, остеомієліт), а також деяких неінфекційних хвороб (наприклад, ревматоїдний артрит, лімфогранулематоз, мієломна хвороба). Рідше зустрічається первинний амілоїдоз, коли причина невідома, і він може мати сімейний (спадковий) характер.
Лікування та профілактика спрямовані на активну терапію основного захворювання, що спричинило амілоїдоз. За потреби може застосовуватися хірургічне втручання (наприклад, при остеомієліті, бронхоектазах). Також проводять тривале лікування сирою печінкою (80-100 г на добу) та препаратами типу хлорохіну (наприклад, резохін, делагіл, хінгамін).