Запор – це розлад роботи кишківника, коли випорожнення відбуваються занадто рідко (до 2 разів на тиждень) або потребують надмірних зусиль. Кал часто стає твердим і сухим. Це поширений стан, який може бути симптомом багатьох інших хвороб.
Рідкі випорожнення (до 2 разів на тиждень), утруднення дефекації, відчуття неповного випорожнення кишки, твердий і сухий кал, біль у животі, здуття. При хронічному запорі можуть бути загальна кволість, дратівливість, порушення сну, поганий апетит, пітливість, метеоризм і дискомфорт у животі. Ознаки функціонального запору: надмірне напруження під час дефекації, твердий або «овечий» кал, тенезми (біль за ходом кишки до та під час випорожнення), відчуття неповного випорожнення кишки, зменшення маси випорожнень до 35 г на добу або тривалості натужування, яке становить більше ніж 25 % часу дефекації, подовження часу просування кишкового вмісту.
Уповільнення руху калу в товстій кишці, синдром подразненого кишечника, розлади тазового дна. Супутні захворювання: гіпотиреоїдизм, цукровий діабет, хвороба Паркінсона, целіакія, чутливість до клейковини, колоректальний рак, дивертикуліт, запальні захворювання кишки. Ліки: опіоїди, певні антациди, блокатори кальцієвих каналів, антихолінергічні засоби. Неправильне та нераціональне харчування з обмеженням рослинної клітковини (аліментарний запор). Порушення регуляції моторної функції кишки (неврогенний запор), гальмування дефекації (звичний запор). Незначна фізична активність (гіподинамічний запор). Запальні захворювання кишки (коліт, ентерит). Захворювання аноректальної зони (проктогенний запор). Пухлини, звуження товстої кишки, стискання її зовні (механічний запор). Аномалії розвитку товстої кишки. Хронічні отруєння (токсичний запор). Порушення водно-електролітного балансу. Ендокринні захворювання (гіпотиреоз, гіпопаратиреоз, гіпофізарна недостатність). Стрес.
Лікування залежить від причини та тривалості. Рекомендується вживати достатню кількість рідини, більше клітковини, меду та щодня виконувати фізичні вправи. Якщо це не допомагає, можна застосувати проносні, осмотичні засоби, пом'якшувач калу або різні масла. Додаткові способи лікування можуть включати біологічний зворотний зв'язок або, в окремих випадках, хірургічне втручання. При запорі органічного генезу лікують основне захворювання, а при функціональному – дотримуються загально-гігієнічних норм поведінки і дієтотерапії, ведуть активний спосіб життя, вживають достатньо продуктів, які містять клітковину.