Менінгококова інфекція – це гостре інфекційне захворювання, що передається від людини до людини повітряно-крапельним шляхом (при кашлі, чханні, розмові). Її спричинює бактерія Neisseria meningitidis (менінгокок). Джерелом інфекції є хвора людина або носій бактерії. Зараження відбувається при тісному та тривалому спілкуванні, особливо у закритих колективах. Хвороба може протікати у легкій формі (ураження носоглотки без явних симптомів або з її запаленням – назофарингітом), або у більш тяжких формах, таких як менінгококцемія (зараження крові) чи гнійний менінгіт (запалення оболонок мозку), рідше – з ураженням інших органів. Діти до 5 років складають понад 70% усіх хворих. Захворювання є серйозним: летальність нині коливається від 10% до 20%, при менінгококцемії може сягати 40%. До 20% людей, які перенесли тяжкі форми, мають тривалі наслідки, половина з них отримують інвалідність. Після хвороби формується тривалий імунітет.
Текст не надає детального переліку симптомів, зрозумілих для пацієнта (наприклад, гарячка, головний біль, висип). Він лише вказує на можливі форми перебігу хвороби:
- Ураження носоглотки, яке може бути безсимптомним (носійство) або проявлятися як її запалення (назофарингіт).
- Менінгококцемія (зараження крові).
- Гнійний менінгіт (запалення оболонок мозку).
- Рідше – ураження інших органів і систем.
Хворобу спричинює бактерія Neisseria meningitidis, або менінгокок.
Джерелом інфекції є людина:
- Носій бактерії (має приховану форму хвороби).
- Хворий на запалення носоглотки (назофарингіт).
- Хворий на генералізовану форму хвороби.
Передача відбувається повітряно-крапельним шляхом – з крапельками слизу при кашлі, чханні, розмові. Для зараження потрібен тісний і тривалий контакт, особливо у закритих колективах. Ризик зараження зростає у сім'ях, де є хворий.
Сприйнятливість до хвороби висока. Деякі фактори можуть підвищувати ризик розвитку тяжких форм:
- Зниження рівня певних захисних білків імунної системи (пропердину, компонентів комплементу С3, С5-9).
- Відсутність селезінки (аспленія).
- У певних регіонах (наприклад, в Африці) ризик зростає під час сухого сезону через пилові вітри, холодні ночі та інфекції верхніх дихальних шляхів, а також через обмежені житлові умови та великі переміщення населення.