Дифтерія – це гостре інфекційне захворювання, що передається переважно повітряно-крапельним шляхом. Вона вражає ротоглотку та дихальні шляхи, рідше шкіру, викликаючи запалення та утворення плівок. Також хвороба може токсично уражати серцево-судинну та нервову системи, а також нирки.
Симптоми дифтерії включають ураження ротоглотки, дихальних шляхів та рідше шкіри. У місці проникнення збудника виникає запалення, набряк та/або катаральне запалення, знижується больова чутливість. Утворюються характерні фібринозні плівки: у ротоглотці, носі, на статевих органах, очах вони міцно пов'язані зі слизовою оболонкою, погано знімаються і викликають виражені симптоми інтоксикації. У гортані, трахеї, бронхах плівки нещільно спаяні, легко відшаровуються, що створює велику небезпеку перекриття дихальних шляхів і може призвести до миттєвої смерті. Також спостерігається токсичне ураження серцево-судинної та нервової систем, нирок, збільшення регіонарних лімфовузлів.
Дифтерію викликає бактерія Corynebacterium diphtheriae, яка виробляє дуже сильний токсин. Цей токсин є основним фактором, що спричиняє ураження слизових оболонок, серцевого м'яза, нервової системи та нирок. Джерелом інфекції є хворі люди або носії бактерії. Передається хвороба переважно повітряно-крапельним шляхом, рідше – контактним (наприклад, при дифтерії шкіри). Нетоксичні штами бактерії не викликають хвороби, але за певних умов можуть трансформуватися в токсигенні.
Для лікування хворих на дифтерію використовують антитоксичну протидифтерійну сироватку (ПДС). Для профілактики (планової вакцинації) застосовують дифтерійний анатоксин.