ДВЗ-синдром (дисеміноване внутрішньосудинне згортання) – це загальне порушення згортання крові, яке виникає через масивне вивільнення з тканин речовин, що сприяють згортанню. Він може протікати без симптомів або швидко розвиватися. Часто зустрічається при різних акушерських проблемах, шокових станах та важких травмах, а також при сепсисі.
Симптоми можуть змінюватися залежно від стадії. Спочатку можуть бути ознаки основного захворювання та прояви тромбозу (утворення згустків), зниження об'єму крові та порушення обміну речовин. Згодом з'являються ознаки пошкодження багатьох органів та порушення кровообігу в дрібних судинах, а також кровотечі (у вигляді дрібних висипань на шкірі). На пізніх стадіях додаються ознаки недостатності багатьох органів (дихальна, серцево-судинна, печінкова, ниркова недостатність, параліч кишківника) та метаболічні порушення, а також масивні кровотечі (шлунково-кишкові, легеневі, внутрішньочерепні) та крововиливи у життєво важливі органи. При сприятливому розвитку функції організму та показники згортання крові поступово нормалізуються.
Гострий і підгострий ДВЗ-синдром можуть бути спричинені інфекціями (бактеріальними, вірусними), токсичним шоком (в тому числі при абортах), травмами (опіки, тривале здавлення, масивні травми), некрозами тканин і органів (наприклад, гостра дистрофія печінки, інфаркт міокарда), гострим руйнуванням еритроцитів (наприклад, при переливанні несумісної крові), високотравматичними операціями, масивними переливаннями крові, деякими видами лейкозу, гострою променевою хворобою. Акушерські та гінекологічні причини включають емболію навколоплідними водами, відшарування плаценти, атонію матки, загибель плоду, прееклампсію та еклампсію. Також він може виникнути при шокових станах та інтенсивній хіміотерапії, а також при трансплантації органів. Хронічний ДВЗ-синдром найчастіше спричиняють хронічні інфекції (сепсис, ендокардит), хронічні імунні та імунокомплексні хвороби, хронічні вірусні захворювання (гепатит, ВІЛ) та пухлинні процеси (рак, лімфоми, лейкози).
Невідкладна допомога включає негайне переливання свіжозамороженої плазми, внутрішньовенне введення гепарину, інфузії кровозамінників, введення глюкокортикоїдів та допаміну. Для активації фібринолізу застосовують нікотинову кислоту та плазмаферез. Також можуть використовувати інгібітори протеолітичних ферментів, наприклад, контрикал.