Доброякісні пухлини печінки – це новоутворення, які у більшості випадків не мають яскраво виражених симптомів. Вони можуть утворюватися з різних тканин печінки, таких як епітеліальна, стромальна або судинна. Існують різні види таких пухлин, наприклад, гепатоцелюлярна аденома, вогнищева вузликова гіперплазія, вузликова регенераторна гіперплазія та гемангіома. Деякі з них, як гепатоцелюлярна аденома, можуть розірватися при швидкому зростанні, викликаючи кровотечу. Інші, як вузликова регенераторна гіперплазія, можуть здавлювати жовчні протоки або великі вени. Гістіоцитоз X – це окрема група рідкісних захворювань, що також можуть вражати печінку, але мають інший механізм розвитку.
У більшості випадків доброякісні пухлини печінки є малосимптомними і виявляються випадково. При великих розмірах або певній локалізації пухлини можуть з'являтися симптоми здавлення жовчовивідних шляхів або, рідше, симптоми портальної гіпертензії. Печінка зазвичай не збільшена, а показники крові (альфа-фетопротеїн, раково-ембріональний антиген, амінотрансферази, гамаглютамілтранспептидаза, лужна фосфатаза, білірубін) залишаються в межах норми, якщо немає інших активних захворювань печінки. При еозинофільній гранульомі (одна з форм гістіоцитозу X) можуть бути постійні ниючі болі у вогнищах ураження, нездужання, підвищена температура, помірний лейкоцитоз з еозинофілією та підвищення ШОЕ. Можливий і безсимптомний перебіг.
Причини виникнення пухлин печінки багато в чому невідомі. Розвиток гепатоцелюлярної аденоми може бути пов'язаний з тривалим прийомом оральних контрацептивів або, рідше, анаболічних стероїдів. Вогнищева вузликова гіперплазія та вузликова регенераторна гіперплазія можуть бути схожими за причинами до цирозу печінки. Вузликова регенераторна гіперплазія нерідко розвивається на тлі злоякісних захворювань інших органів. Причина гістіоцитозу X невідома, але існують припущення про його неопластичну природу або інфекційне походження.
Гепатоцелюлярна аденома, вогнищева вузликова гіперплазія та вузликова регенераторна гіперплазія печінки зазвичай не потребують медикаментозного або хірургічного лікування. Винятком є пухлини, які здавлюють жовчні протоки – їх видаляють хірургічним шляхом. При всіх видах доброякісних пухлин печінки забороняється прийом оральних контрацептивів та анаболічних стероїдів. Небажаним є прийом фенобарбіталу та зіксорину. Усі пацієнти потребують постійного лікарського спостереження: перше обстеження через 3-12 місяців після виявлення, потім – раз на рік. Обстеження включає огляд, визначення розмірів печінки та аналізи крові (альфа-фетопротеїн, раково-ембріональний антиген, білірубін, амінотрансферази, ЛФ, ГГТП).