Лейкоз (або лейкемія) – це онкологічне захворювання крові, що вражає кістковий мозок та інші органи, які виробляють кров. При цьому захворюванні в крові з'являється велика кількість змінених білих кров'яних тілець (лейкоцитів), які втратили свої захисні функції. Ці змінені клітини знищують здорові клітини, роблячи організм беззахисним перед інфекціями. Лейкоз може бути гострим (перебігає менше року) або хронічним (існує тривалий час). При гострому лейкозі пухлинні клітини не дозрівають, а при хронічному – зберігають здатність дозрівати, хоча і є зміненими. Гострі лейкози вважаються більш небезпечними.
При лейкозі пухлинна тканина розростається в кістковому мозку, заміщуючи нормальні клітини, що виробляють кров. Це призводить до зменшення кількості різних типів клітин крові: анемії (недокрів'я), тромбоцитопенії (зменшення тромбоцитів, що викликає підвищену кровоточивість та крововиливи), лімфоцитопенії та гранулоцитопенії (зменшення імунітету, що призводить до інфекційних ускладнень). Також можуть з'являтися ураження в інших органах, таких як печінка, селезінка, лімфатичні вузли, що може викликати інфаркти або виразково-некротичні ускладнення.
Причини лейкозів поділяються на зовнішні (екзогенні) та внутрішні (ендогенні). До зовнішніх факторів належать: іонізуюча радіація, хімічні речовини, що викликають рак, та деякі віруси (наприклад, вірус Епштейна-Барр, вірус Т-клітинного лейкозу людини HTLV-1, герпесвірус людини 8-го типу). До внутрішніх факторів відносять: спадковість (схильність до хвороби, деякі хромосомні захворювання, спадкові хвороби, що порушують відновлення пошкодженої ДНК), тривале запалення, недостатність імунітету, а також випадкові зміни в стовбурових клітинах кісткового мозку.
Лікування лейкозів базується на застосуванні цитостатиків (препаратів, що пригнічують розмноження змінених клітин). Додаткові методи лікування включають високодозову терапію з пересадкою власних стовбурових клітин або пересадку кісткового мозку чи стовбурових клітин від донора. Радіотерапія (опромінення) має менше значення. У 21 столітті з'явилися нові можливості лікування за допомогою моноклональних антитіл та нових ліків, що цілеспрямовано впливають на хворобу, таких як іматиніб та дазатиніб. Також розвивається генна терапія, яка дозволяє модифікувати власні Т-клітини пацієнта для боротьби з раковими клітинами. Важливо враховувати, що під час лікування може виникнути ризик гарячкових інфекційних захворювань, які потребують лікування антибіотиками. Існують значні відмінності в лікуванні різних форм лейкозів.