Гострий мієлоїдний лейкоз (ГМЛ) — це група онкологічних захворювань крові, що виникають через зміни (мутації) в клітинах крові. При ГМЛ аномальні клітини швидко ростуть і накопичуються в кістковому мозку та крові, заважаючи нормальному розвитку здорових клітин крові. Без лікування хвороба швидко прогресує і може призвести до смерті протягом декількох тижнів або місяців. ГМЛ частіше зустрічається у літніх людей, чоловіки хворіють частіше, ніж жінки. Виліковується приблизно у 35% людей до 60 років і у 10% людей старше 60 років.
Прояви ГМЛ можуть бути невизначеними та схожими на симптоми грипу. Вони включають: відчуття втоми, задишку, блідість (через нестачу червоних кров'яних клітин); легкі синці та кровотечі (через нестачу тромбоцитів), петехії (маленькі червоні плями під шкірою); підвищений ризик інфекційних хвороб (через відсутність нормальних білих кров'яних клітин, які борються з інфекціями); гарячка, стомлюваність, втрата ваги або апетиту; біль у кістках і суглобах; стійкі або часті інфекції. Іноді може виникати ушкодження головного та спинного мозку, шкіри та ясен (набряк ясен). Може спостерігатися легке збільшення селезінки. Рідко може розвиватися тверда пухлина за межами кісткового мозку, яка називається хлорома. Іноді людина може не проявляти симптомів на ранній стадії, і ГМЛ може бути виявлений випадково під час звичайного аналізу крові.
ГМЛ виникає внаслідок мутації (зміни) в клітинах крові. Ризик виникнення ГМЛ підвищують такі фактори: куріння; попередня хімієтерапія або променева терапія; мієлодиспластичний синдром; вплив деяких хімічних речовин, наприклад бензолу; дія іонізуючого випромінювання, хімічних та біологічних мутагенів (включаючи віруси). Високий ризик виникнення ГМЛ є у людей з підвищеним мутагенезом та нестабільністю геному, що може бути пов'язано зі спадковими синдромами (наприклад, синдром Блума, анемія Фанконі). Іноді ГМЛ пов'язаний з вагітністю (трапляється в 1 з 10 000 вагітних жінок).
Лікування ГМЛ зазвичай починається з хімієтерапії, щоб досягти ремісії (зменшення або зникнення ознак хвороби). Після цього можуть застосовуватися: додаткова хімієтерапія, променева терапія або трансплантація стовбурових клітин червоного кісткового мозку. Вибір стратегії лікування та прогноз залежать від конкретних генетичних змін у ракових клітинах. У минулому для лікування ГМЛ пробували застосовувати триоксид арсену. У вагітних жінок гострі лейкемії вимагають оперативного, агресивного лікування, незважаючи на значні ризики для плоду.