Неходжкінські лімфоми — це група пухлин крові, що вражають лімфоцити (один з типів клітин крові). При цьому захворюванні один з лімфоцитів змінюється, що призводить до утворення великої кількості дефектних лімфоцитів, які формують пухлинні утворення в лімфатичних вузлах та інших частинах тіла. Це група з понад 30 схожих захворювань. Найчастіше хвороба зустрічається у людей віком 50-60 років, частіше у чоловіків, ніж у жінок. Рідко зустрічається у дітей. Неходжкінські лімфоми можуть мати В- або Т-лімфоцитну природу і поділяються на нодулярні (фолікулярні) та дифузні форми за характером росту.
До загальних проявів хвороби належать збільшення лімфатичних вузлів на шиї, під пахвами або в грудній клітці. Також можуть спостерігатися жар, втома, втрата апетиту, сильна нічна пітливість та збільшення селезінки. Важливо пам'ятати, що збільшення лімфатичних вузлів саме по собі не є однозначною ознакою лімфоми, оскільки це може бути реакцією організму на інфекцію. У деяких випадках злоякісні клітини можуть бути виявлені поза лімфатичними вузлами, наприклад, у кістках, легенях, печінці або під шкірою. Діагноз лімфоми встановлюється лише після біопсії (дослідження зразка лімфатичного вузла або іншої ураженої тканини під мікроскопом).
Неходжкінська лімфома виникає через мутацію ДНК в одному з лімфоцитів, що призводить до утворення великої кількості дефектних клітин. Точна причина цієї мутації невідома, але серед можливих факторів, що розглядаються, є деякі хімікати (зокрема гербіциди та пестициди) та вірус Епштейна — Барр.
Метою лікування є досягнення повної ремісії шляхом видалення якомога більшої кількості злоякісних клітин. Основні методи лікування включають хіміотерапію, променеву терапію та трансплантацію гемопоетичних клітин. Хіміотерапія зазвичай передбачає використання комбінації препаратів, які знищують злоякісні клітини. Вона проводиться циклами (наприклад, 3-4 тижні) і може тривати 6-12 місяців. Побічні ефекти можуть включати нудоту, втому та підвищену чутливість до інфекцій. Променева терапія часто використовується в поєднанні з хіміотерапією, рідше як основний метод. Трансплантація гемопоетичних клітин (ТГК) застосовується, коли хвороба не реагує на хіміотерапію. Це процедура, при якій після високих доз хіміопрепаратів, що руйнують кістковий мозок, пацієнту вводять здорові кровотворні клітини. Ці клітини можуть бути власні (аутологічна трансплантація, найпоширеніший тип при неходжкінських лімфомах) або від донора (алогенна трансплантація, застосовується на четвертій стадії або при рецидивах). Рішення про ТГК приймається пацієнтом та його близькими. Вибір лікування залежить від типу лімфоми, стадії хвороби, швидкості її розвитку, віку та загального стану пацієнта.