Хвороба Ходжкіна (лімфогранулематоз) — це злоякісне захворювання лімфоїдної тканини, що вражає лімфатичну систему та кровотворні органи. Вона характеризується появою особливих гігантських клітин Штернберга, які виявляють при дослідженні уражених лімфатичних вузлів. Захворювання починається в одній групі лімфатичних вузлів (на шиї, в паху, грудній клітці), а потім може поширюватися на інші групи та внутрішні органи, що містять лімфоїдну тканину (наприклад, селезінку, шлунково-кишковий тракт, печінку). Хвороба може виникнути в будь-якому віці, включаючи дітей, і має два вікові піки: у молодих людей 15-30 років та у дорослих старше 50 років.
Симптоми хвороби Ходжкіна поділяються на місцеві та загальні. Місцеві ознаки включають збільшення лімфатичних вузлів, які стають щільними, еластичними, можуть бути спаяні між собою (утворюючи «пакет»), але не спаяні зі шкірою. Загальні симптоми, типові для цього захворювання, це періодичне підвищення температури тіла, свербіж шкіри, сильне потовиділення (особливо вночі), наростаюча слабкість. Також можуть спостерігатися зміни у крові, такі як підвищення або зниження кількості лейкоцитів, підвищення моноцитів, анемія. Симптоми можуть відрізнятися залежно від того, які лімфатичні вузли та внутрішні органи уражені.
Причинами виникнення хвороби Ходжкіна можуть бути віруси (наприклад, вірус Епштейна-Барр) або фактори навколишнього середовища. Існує також сімейна форма захворювання, що вказує на можливу генетичну схильність. Ризик розвитку хвороби зростає у людей з імунодефіцитами (як вродженими, так і набутими) та автоімунними захворюваннями.
Лікування хвороби Ходжкіна переважно здійснюється за допомогою променевої терапії (дистанційна терапія або рентгенотерапія). При цьому опромінюють не тільки уражені ділянки, а й інші групи лімфатичних вузлів, а також проводять повторні профілактичні курси. Часто, особливо при поширених формах або рецидивах захворювання, променеву терапію поєднують з хімієтерапією. Хірургічне втручання застосовується дуже рідко, лише у випадках ізольованого ураження периферійних лімфатичних вузлів, коли їх видалення може бути ефективним. Під час лікування регулярно проводять аналізи крові та інші обстеження.