Лімфогранульоматоз, або хвороба Годжкіна, — це злоякісне захворювання лімфатичної тканини, яке вражає лімфатичні вузли та інші органи, що містять лімфоїдну тканину. Це системне захворювання, що означає, що воно може охоплювати весь лімфатичний апарат, а не лише один орган. Характерною ознакою є наявність особливих гігантських клітин Штернберга, які виявляють при дослідженні уражених лімфатичних вузлів. Це досить поширене захворювання, що може виникнути в будь-якому віці, включаючи дітей, з двома віковими піками: у молодих людей 15-30 років та у дорослих старше 50 років.
Симптоми хвороби Годжкіна можуть бути місцевими та загальними. Місцеві ознаки включають збільшення лімфатичних вузлів, які стають щільними, еластичними, можуть бути спаяні між собою, утворюючи «пакет», але не спаяні зі шкірою. Загальні симптоми, типові для цього захворювання, це періодичне підвищення температури тіла, свербіж шкіри, сильне потовиділення (особливо вночі), наростаюча слабкість, а також специфічні зміни в аналізах крові (наприклад, зміни кількості лейкоцитів або анемія). Загальна картина симптомів може сильно відрізнятися залежно від того, які лімфатичні вузли та внутрішні органи уражені.
Точні причини виникнення хвороби Годжкіна до кінця не встановлені, але вважається, що до неї можуть призводити віруси (наприклад, вірус Епштейна-Барр) або певні фактори навколишнього середовища. Існує також сімейна форма лімфогранульоматозу, що може вказувати на генетичну схильність. Ризик розвитку захворювання підвищується у людей з ослабленим імунітетом (як вродженим, так і набутим) та при автоімунних захворюваннях.
Лікування хвороби Годжкіна переважно здійснюється за допомогою променевої терапії (дистанційна терапія або рентгенотерапія), яка спрямована не лише на уражені ділянки, а й на інші групи лімфатичних вузлів, а також включає обов'язкові повторні профілактичні курси. Часто, особливо при поширених формах або повторному виникненні хвороби, променеву терапію поєднують з хімієтерапією. Хірургічне втручання застосовується дуже рідко, лише у випадках справжніх ізольованих форм ураження периферійних лімфатичних вузлів, коли їх видалення може бути ефективним. Під час лікування регулярно проводять дослідження загального аналізу крові та інші методи обстеження.