Рак печінки – це злоякісна пухлина, що розвивається в печінці. Він може бути первинним (починається в печінці) або вторинним (метастази з інших органів). Первинний рак печінки є шостим за частотою діагностування у світі та другою провідною причиною смерті від онкологічних захворювань. Найпоширенішим видом є гепатоцелюлярна карцинома, яка становить до 80% усіх випадків. Чоловіки частіше хворіють на гепатоцелюлярну карциному, ніж жінки, і хвороба найчастіше зустрічається у віці від 55 до 65 років.
Симптоми раку печінки можуть включати біль у правому боці під грудною кліткою, асцит (накопичення рідини в животі), жовтяницю (пожовтіння шкіри та очей), втрату ваги, зниження апетиту та слабкість. Холангіокарцинома може супроводжуватися пітливістю, жовтяницею, болем у животі, втратою ваги та збільшенням печінки. Гепатоцелюлярна карцинома може проявлятися зміною маси живота, болем у животі, блювотою, анемією, болями в спині, жовтяницею, сверблячкою, втратою ваги та гарячкою.
Частою причиною раку печінки є цироз, що виникає внаслідок гепатиту В, гепатиту С або зловживання алкоголем. Інші причини включають афлатоксини (токсини грибів), неалкогольний стеатогепатит. Гепатоцелюлярна карцинома найчастіше виникає внаслідок гепатитів C і B. Холангіокарцинома розвивається з епітелію жовчних проток, часто через опісторхоз і клонорхоз. Вірусні інфекції гепатиту В та С є головною причиною раку печінки, спричиняючи хронічне запалення, фіброз та цироз. Споживання алкоголю, деякі спадкові та метаболічні розлади (гемохроматоз, первинний біліарний цироз), ожиріння, цукровий діабет, тютюнопаління, первинний склерозуючий холангіт та інфекції печінковими сисунами також можуть підвищувати ризик. У дітей підвищений ризик може бути спричинений синдромом Беквіта-Відемана, сімейним аденоматозним поліпозом, низькою вагою при народженні, прогресуючим сімейним внутрішньопечінковим холестазом та трисомією 18.
Варіанти лікування можуть включати хірургічне втручання, хімієтерапію та променеву терапію. У певних випадках застосовують абляційну або емболізаційну терапію, а також трансплантацію печінки. Профілактичні заходи включають імунізацію проти гепатиту В і лікування осіб, вже інфікованих вірусами гепатиту B або C. Пацієнтам із хронічними захворюваннями печінки рекомендується регулярне періодичне обстеження.