Стрептококи — це поширені бактерії, які можуть бути частиною нормальної мікрофлори рота, шкіри, кишки та верхніх дихальних шляхів людини. Проте деякі їхні види є патогенними і здатні викликати різноманітні захворювання. Вони стійкі до низьких температур та висушування, але гинуть при нагріванні до 56 °C або під дією дезінфікуючих розчинів. Зараження може відбуватися повітряно-крапельним або контактним шляхом, особливо у людей зі слабким імунітетом. Імунітет після перенесених стрептококових інфекцій зазвичай слабкий і недовготривалий, що може призводити до повторних захворювань.
Стрептококи можуть спричиняти: стрептококовий фарингіт (ангіна), бешиху, гнійний менінгіт, пневмонію, ендокардит, харчові отруєння, гострий ревматизм (який може ушкоджувати суглоби та серцеві клапани, якщо стрептококовий фарингіт не лікувати), скарлатину, гострий гломерулонефрит, менінгіт у новонароджених та людей похилого віку, системні бактеріємії, зубний карієс, зубний абсцес.
Хвороби, спричинені стрептококами, можуть виникати як внаслідок поширення збудника всередині організму (ендогенно), так і через зараження ззовні (екзогенно). Джерелом екзогенних інфекцій є хворі люди (наприклад, на скарлатину, пневмонію). Основними шляхами передачі є повітряно-крапельний та контактний. Люди зі слабким імунітетом більш схильні до захворювань. Деякі стрептококи можуть колонізувати жіночі статеві органи, збільшуючи ризик передачі інфекції дитині під час пологів.
Для лікування стрептококових інфекцій використовують антибіотики, зокрема: бета-лактамні антибіотики (пеніциліни, цефалоспорини, карбапенеми), макроліди (азитроміцин, кларитроміцин) та аміноглікозиди (гентаміцин, амікацин).