Обмороження з некрозом тканини – це тяжке ушкодження тканин організму, що виникає під дією холоду і призводить до відмирання (некрозу) клітин. Воно може супроводжуватися загальним переохолодженням. Найчастіше уражаються вуха, ніс, пальці рук і ніг.
Початкові прояви обмороження розвиваються під час перебування на холоді: виникає відчуття холоду, поколювання, шкіра блідне, втрачає чутливість, потім німіє і набуває синюшного відтінку. Втрата чутливості робить непомітною подальшу дію низької температури. Справжню глибину обмороження можна встановити тільки після припинення дії холоду, інколи через кілька днів (на ураженій ділянці з'являється набряк, запалення чи змертвіння тканин).
При обмороженні з некрозом тканин (III та IV ступені):
- **III ступінь (тяжкий):** Відбувається поступовий некроз тканин на значну глибину. У перші дні спостерігається поява пухирів, заповнених темною рідиною. За кілька днів з'являються ділянки вологої мертвої тканини. Хворі відчувають нестерпний біль. Захворювання супроводжується виділенням поту та ознобами, апатією.
- **IV ступінь (вкрай тяжкий):** Характеризується змертвінням тканин до кістки. Ця частина тіла залишається холодною та абсолютно нечутливою. Шкіра вкривається пухирями, заповненими чорною рідиною. Через кілька днів уражена ділянка швидко чорніє і висихає (відбувається муміфікація тканин). Процес загоєння такої рани надзвичайно тривалий (1,5—2 місяці).
Обмороження може виникнути при тривалому перебуванні на холоді, навіть за температури вище 0 °С. Мокре та тісне взуття, тривале перебування у нерухомому стані на вітрі, в снігу, під холодним дощем, хвороби, втрата певної кількості крові, алкогольне отруєння тощо можуть стати причиною обмороження. Найуразливіші для обморожень частини тіла з найслабшим кровотоком: ніс, вуха, кінцівки.
Чинники, що сприяють ураженню холодом:
- Загальне переохолодження організму (загальне замерзання), що трапляється, якщо людина заблукала, виснажена чи хвора. Найчастіше замерзають люди в стані алкогольного сп'яніння.
- Ускладнений кровообіг у тканинах, які піддаються дії холоду (тісний одяг і взуття, вимушена гіподинамія).
- Знижена стійкість тканин до дії холоду (травми кінцівок, раніше перенесені термічні ураження, захворювання з порушенням кровообігу та іннервації).
- Понижена загальна опірність організму (поранення, які супроводжуються крововтратою і шоком; втома; виснаження; авітаміноз; перенесені інфекційні захворювання; захворювання, які супроводжуються порушенням загального обміну; дія іонізуючої радіації; гострі та хронічні інтоксикації та ін.).
Перша медична допомога у разі обмороження полягає в запобіганні локальному зігріванню пошкоджених частин тіла до моменту прибуття до остаточного місця перебування та в запобіганні повторного впливу холодного середовища на пошкоджені частини тіла.
При остаточному переміщенні пацієнта в стабільне тепле середовище слід виконати відігрівання уражених ділянок тіла. Для цього застосовується циркулююча тепла вода (37-39°C) до повного відігрівання. Якщо тепла вода відсутня, відігрівання проводиться шляхом прямого контакту обмороженої кінцівки з неураженою частиною тіла. Забороняється натирати пошкоджені ділянки. Після відігрівання уражені ділянки повинні бути вкриті стерильною пов’язкою. Якщо наявні пухирі спричиняють біль, їх вміст можна відсмоктати шприцом, але не розривати. При скаргах пацієнта на біль в зоні ураження, необхідно провести симптоматичне знеболення.
Потерпілого насамперед слід перенести в тепле приміщення і приступити до поступового зігрівання. Краще зігрівати у ванні з водою кімнатної температури. Проводячи обережний масаж усіх частин тіла, температуру води поступово доводять до 36 °С. Коли шкіра порожевіє, починають проводити реанімаційні заходи (штучне дихання і непрямий масаж серця), якщо це необхідно. Як тільки з'явиться самостійне дихання і потерпілий опритомніє, його переносять у ліжко, тепло вкривають, дають гарячий солодкий чай, каву, молоко, можна тепле вино.