Міозит – це запалення одного або декількох м'язів. Якщо запалення охоплює багато м'язів, це називається поліміозитом, а якщо також уражається шкіра – дерматоміозитом. Це захворювання може бути гострим або хронічним, гнійним або негнійним. Міозит може вражати різні м'язи, зокрема м'язи плеча. Шийний міозит є поширеним і може викликати біль, що віддає в плечовий пояс.
Основними симптомами міозиту є м'язовий біль, який посилюється при натисканні або русі, що може обмежувати рухливість суглобів. На ураженій ділянці може виникнути набряк і почервоніння. Біль може з'являтися навіть у спокої, наприклад, під час сну або при зміні погоди. Характерною ознакою є наростаюча м'язова слабкість, через яку стає важко виконувати повсякденні дії (одягатися, вставати зі стільця). При шийному міозиті біль відчувається в шиї, може віддавати в потилицю, плечовий пояс, між лопатками, іноді у вуха, скроні чи чоло. У випадку гнійного міозиту можливі біль, набряк, підвищення температури тіла, ущільнення м'язів, озноб та головний біль. У тяжких випадках шийний міозит може спричинити утруднення ковтання, кашель або задишку, якщо запалення поширюється на відповідні м'язи.
Міозит може виникати через вплив токсичних речовин або паразитів. Часто він є наслідком професійної діяльності, яка вимагає тривалого перебування в незручному положенні (наприклад, у комп'ютерних операторів, водіїв, музикантів). Іншими причинами можуть бути м'язові судоми, переохолодження або травми. Міозит також часто супроводжує такі захворювання, як червоний вовчак, ревматизм, ревматоїдний артрит. Гнійний міозит спричиняється бактеріями (стафілококи, стрептококи тощо), які можуть потрапити в м'яз через травми шкіри, порушення гігієни під час медичних процедур, або поширитися з інших інфікованих ділянок тіла. Негнійний міозит може бути ускладненням інших запальних процесів або пухлин.
Лікування міозиту є комплексним і підбирається індивідуально для кожного пацієнта, враховуючи вид і стадію захворювання. Воно включає лікування основної причини: наприклад, антибіотики при гнійних інфекціях або туберкульозі, протипаразитарні засоби, а також протизапальні препарати. При автоімунних захворюваннях застосовують кортикостероїди, іноді в поєднанні з іншими препаратами, що пригнічують імунітет. У складних випадках можуть використовувати методи очищення крові (плазмаферез). Обов'язково призначають препарати для зняття болю та покращення кровообігу. Важливими складовими лікування є правильний догляд, лікувальна гімнастика та збалансована дієта з достатньою кількістю білка. Лікування триває до настання стійкого покращення, підтвердженого обстеженнями.