Наведений текст статті Вікіпедії описує хворобу «Вивих» (luxatio), а не «Відкрита рана плеча та плечового поясу». Вивих — це травма, при якій суглобові поверхні кісток повністю зміщуються та втрачають дотикання, а суглобова сумка розривається. Якщо дотикання часткове, це називається підвивих. Вивихи класифікують за часом (свіжі — до 3-х діб, несвіжі — від 3-х діб до 3-х тижнів, застарілі — більше 3-х тижнів) та особливими видами (звичний — багаторазові вивихи без надмірних зусиль, невправний — свіжий вивих, який не вдається усунути). Текст також детально описує клінічні прояви вивихів, принципи надання першої допомоги та методи лікування, включаючи вправлення та хірургічні втручання.
Сильний біль у ділянці вивихнутого суглоба, який посилюється при спробі ворухнути, відсутність руху у ньому. При огляді відзначають деформацію у ділянці суглоба, помітну при порівнянні його зі здоровим суглобом. При пальпації виявляють, що голівка суглоба знаходиться не на місці, а зміщена в сторону. Спроби провести пасивні рухи викликають сильний біль. Для вивиху нижньої щелепи: рот напіввідкритий, нижня щелепа зміщена вниз та допереду, щоки ущільнені, з рота виділяється слина. Для вивиху плеча: активні рухи у суглобі відсутні, при пасивних рухах відмічають різку болючість та спротив у ділянці суглоба. Для вивиху тазостегнового суглоба: нога злегка зігнута у тазостегновому та колінному суглобах, повернута всередину, активні рухи відсутні, пасивні — дуже болючі. Діагноз ставлять за допомогою рентгенологічного дослідження.
Вивих характеризується як різновид травм. Причиною невправного вивиху може бути інтерпозиція капсули, зв'язок, сухожилків.
Надання першої допомоги при вивихах включає: зупинку кровотечі (джгутом чи імпровізованими джгутами, стискальною пов'язкою) при її наявності; знеболювальну терапію (введення наркотичних анальгетиків, 50 % розчину анальгіну, 2 % розчину новокаїну/лідокаїну в ділянку суглоба); при відкритому вивиху — накладання первинної (асептичної) пов'язки; транспортну іммобілізацію (аутоіммобілізація, підручні засоби, табельні шини); при необхідності — введення серцевих препаратів (кофеїн, кордіамін); при шоці, колапсі — інфузія реополіглюкіну, фізіологічного розчину, 5 % розчину глюкози. Основні принципи транспортної іммобілізації: знерухомлення двох суміжних суглобів (трьох при вивиху плечової або стегнової кістки); моделювання шини по здоровій кінцівці; надання кінцівці фізіологічного положення (або найменш травматичного); при відкритих вивихах вправлення не виконують, накладають стерильну пов'язку і фіксують кінцівку в положенні ушкодження; іммобілізацію накладають поверх одягу і взуття з м'якою підкладкою; не закривати місце накладання джгута; утеплювати кінцівку в холодну пору року. Лікування полягає у вправленні вивиху за окремим способом для кожного суглоба. Після вправлення на 3 тижні накладають фіксувальну гіпсову лонгету, а потім призначають масаж та лікувальну гімнастику. Хірургічному лікуванню підлягають звичні вивихи (плеча, надколінника), застарілі вивихи, ускладнені вивихи, деякі свіжі вивихи (вивих акроміального і стернального кінця ключиці) та інші. Приклади вправлення: вивих нижньої щелепи (фіксація двома руками, відтягування вниз, потім назад та вверх, після — пращеподібна пов'язка на 1-2 тижні, рідка дієта); вивих плеча (знеболювання, способи Джанелідзе або Кохера, фіксація гіпсовим лонгетом на 3 тижні); вивих ліктьового суглоба (під загальним знеболюванням, подвійне тяжіння, мобілізація гіпсовим лонгетом під прямим кутом на 3 тижні); вивих тазостегнового суглоба (тільки у стаціонарі після знеболювання, зазвичай за способом Джанелідзе, фіксація гіпсовим лонгетом на 4-6 тижнів).