Остеопороз – це захворювання, при якому кістки стають слабкими та схильними до переломів. Воно розвивається, коли зменшується мінеральна щільність та маса кісток, або змінюється їхня структура та міцність. Остеопороз називають «тихим» захворюванням, оскільки він зазвичай не викликає симптомів, і людина може не знати про нього, доки не зламає кістку. Найчастіше переломи трапляються в стегні, хребцях хребта та зап'ясті.
Остеопороз зазвичай не викликає симптомів. Ви можете не знати, що маєте його, доки не зламаєте кістку.
Кістки – це жива тканина, яка постійно оновлюється: старі кістки руйнуються, а нові утворюються. Остеопороз розвивається, коли руйнується більше кісткової тканини, ніж утворюється нової. Це призводить до втрати кісткової маси та змін у структурі кісткової тканини. Це може статися з віком. Інші фактори ризику, що сприяють розвитку остеопорозу, включають: стать (частіше у жінок, особливо після менопаузи), вік (ризик зростає після 50 років), розмір тіла (частіше у струнких людей з тонкими кістками), раса (найвищий ризик у білих та азіатських жінок, білих чоловіків), сімейний анамнез (якщо хтось із батьків мав остеопороз або перелом стегна), зміни гормонального фону (низький рівень деяких гормонів), дієта (недостатнє споживання кальцію, вітаміну D або білка), тривале вживання деяких ліків (кортикостероїди, інгібітори протонної помпи, ліки від епілепсії), наявність інших медичних станів (ендокринні та деякі травні захворювання, ревматоїдний артрит, деякі види раку, ВІЛ, анорексія), а також спосіб життя (куріння, тривале зловживання алкоголем, фізична бездіяльність або тривалий постільний режим).
Метою лікування остеопорозу є уповільнення або зупинка втрати кісткової тканини та запобігання переломам. Лікар може рекомендувати: здорове, збалансоване харчування з достатньою кількістю кальцію, вітаміну D та білка; зміни способу життя, такі як відмова від куріння та обмеження алкоголю; регулярну фізичну активність, включаючи вправи з навантаженням (наприклад, ходьбу), силові тренування та вправи на рівновагу; заходи для запобігання падінням, щоб уникнути переломів; ліки, які уповільнюють втрату кісткової тканини або допомагають її відновлювати. Важливо також уникати рухів, що можуть спричинити перелом, таких як скручування хребта (наприклад, під час гри в гольф) або нахили вперед від пояса (наприклад, присідання або дотягування до пальців ніг).