Лейшманіози – це група паразитарних хвороб, що передаються через комах і поширені в тропічних та субтропічних країнах. Їх спричиняють мікроскопічні паразити роду Leishmania. Хвороба може вражати внутрішні органи (вісцеральний лейшманіоз) або шкіру та слизові оболонки (шкірний лейшманіоз). Щорічно у світі реєструється від 700 тисяч до 1 мільйона нових випадків. Ця група хвороб належить до забутих тропічних хвороб. Термін «кала-азар», що означає «чорна шкіра», використовувався для позначення вісцерального лейшманіозу.
Хвороба може проявлятися ураженням внутрішніх органів або шкіри та слизових оболонок. На місці укусу інфікованого москіта через кілька днів або тижнів може з'явитися невелика папула (горбик) або виразка. При вісцеральному лейшманіозі спостерігається збільшення та порушення роботи печінки, селезінки, лімфатичних вузлів, ураження кісткового мозку та травного тракту. Можливі інтоксикація організму, анемія (недокрів'я), зниження кількості лейкоцитів. У деяких випадках можуть виникати виразки в тонкому кишечнику, на слизових оболонках рота, носа, мигдалин.
Лейшманіози спричиняються найпростішими паразитами роду Leishmania. Передача інфекції відбувається переважно через укуси інфікованих самок москітів (маленьких двокрилих комах). Джерелом інфекції та резервуаром паразитів можуть бути: собаки, дикі тварини (шакали, лисиці) та хворі люди (для вісцерального лейшманіозу); хворі люди та собаки (для шкірного лейшманіозу міського типу); різні види гризунів (піщанки, ховрахи, щури) (для шкірного лейшманіозу сільського типу); дрібні лісові гризуни, мавпи, лінивці (для лейшманіозів Америки). В окремих випадках можлива передача інфекції при переливанні інфікованої крові або при статевому контакті з хворим на вісцеральний лейшманіоз. Факторами, що підвищують ризик зараження, є проживання в тропічних та субтропічних країнах, бідність, неправильне харчування, а також наявність ВІЛ-інфекції або прийом ліків, що пригнічують імунітет.