Нетримання калу – це відсутність контролю над випорожненням, що призводить до мимовільної втрати вмісту кишечника, включаючи гази, рідкий стілець, слиз або твердий кал. Це не діагноз, а ознака або симптом, який може бути наслідком різних причин, таких як запор або діарея. Нетримання калу є одним із найбільш психологічно та соціально виснажливих станів, але, як правило, піддається лікуванню. Воно може призвести до місцевих реакцій шкіри, інфекцій, фінансових витрат та значного зниження якості життя, включаючи зниження самооцінки, сором, депресію та уникнення улюблених занять. Люди часто соромляться звертатися за медичною допомогою.
Симптоми нетримання калу впливають на всі аспекти життя, погіршуючи фізичне та психічне здоров'я. Емоційні наслідки включають стрес, страх, тривогу, виснаження, страх публічного приниження, відчуття бруду, поганий образ тіла, зниження бажання сексу, гнів, приниження, депресію, ізоляцію, закритість, розчарування та збентеження. Фізичні симптоми, такі як біль і неприємний запах, також впливають на якість життя. Часто страждають фізична активність, подорожі вимагають ретельного планування, виникають проблеми на роботі. Стосунки, соціальна діяльність і самооцінка також часто страждають. Симптоми можуть посилюватися з часом. Місцеві реакції періанальної шкіри та сечовивідних шляхів, включаючи мацерацію (пом’якшення та відбілювання шкіри через постійну вологість), інфекції сечовивідних шляхів або пролежні.
Нетримання калу є ознакою або симптомом, а не діагнозом, і має довгий перелік причин. Зазвичай це результат складної взаємодії кількох співіснуючих факторів, багато з яких можна легко виправити. Найпоширенішими причинами вважаються негайні або відстрочені пошкодження після пологів, ускладнення аноректальної операції (особливо при залученні анального сфінктера або судинних подушок гемороїдальних вузлів), розлади спорожнення кишечника (наприклад, викликані синдромом подразненого кишечника, хворобою Крона, виразковим колітом, харчовою непереносимістю або запором із переповненням). Інші причини включають: структурні аноректальні аномалії (травма сфінктера, дегенерація сфінктера, періанальна нориця, випадіння прямої кишки), неврологічні розлади (розсіяний склероз, травма спинного мозку, розщелина хребта, інсульт тощо), запор / фекальне навантаження, когнітивні та/або поведінкові дисфункції (деменція, труднощі з навчанням), діарея, запальні захворювання кишечника, синдром подразненого кишечника, пов’язані з інвалідністю стани, ідіопатичні випадки (невідомої причини). Цукровий діабет також може бути причиною. Вагінальні пологи можуть спричинити розрив анального сфінктера або пошкодження статевого нерва, особливо при важких або тривалих пологах, використанні щипців, народженні великої дитини або серединній епізіотомії. Хірургічні втручання, такі як операції на анальному сфінктері, гемороїдектомія або інші процедури на анальному каналі, також можуть призвести до нетримання. Слабкість анального сфінктера, включаючи дисфункцію зовнішнього або внутрішнього анального сфінктера, також є причиною.
Лікування може бути досягнуто за допомогою індивідуального поєднання дієтичних, фармакологічних і хірургічних заходів.