Мукормікоз, також відомий як зигомікоз, – це серйозне грибкове захворювання, що викликається певними видами пліснявих грибів. Воно може вражати шкіру, підшкірну клітковину, очі та внутрішні органи, такі як легені, бронхи та центральна нервова система. Найчастіше хвороба розвивається у людей з ослабленою імунною системою і має високий ризик летального наслідку.
Симптоми мукормікозу залежать від того, які органи вражені:
* **При ураженні носа та мозку (риноцеребральна форма):** утруднене носове дихання, втрата нюху, помірна температура, біль у пазухах носа, чорні некротичні (відмерлі) ділянки на слизових оболонках носа та рота. Пізніше можуть з'явитися кров'янисті виділення з носа, двоїння в очах, опущення повік, порушення руху очей, виразки та некроз слизових оболонок. Запалення може поширюватися на шкіру шиї, а ураження судин очей може призвести до сліпоти. При ураженні сонних артерій може розвинутися тромбоз мозкових синусів. Без лікування стан швидко погіршується.
* **При ураженні легень (легенева форма):** важка пневмонія з високою температурою та вираженою інтоксикацією (отруєнням організму). У легенях можуть утворюватися великі ущільнення з порожнинами всередині.
* **При ураженні шлунково-кишкового тракту:** виразки, які можуть призвести до прориву стінки органу або кровотечі.
* **При ураженні шкіри:** почервоніння, набряк, ущільнення з чорними відмерлими ділянками в центрі. Іноді нагадує гангренозну еритему.
* **При поширеній формі (дисемінованій):** грибок поширюється по всьому організму, часто вражаючи центральну нервову систему (головний мозок) з утворенням некротичних уражень.
Мукормікоз викликається пліснявими грибами з групи Mucorales, які широко поширені в природі. Їх можна знайти в ґрунті, сіні, на зіпсованих продуктах (хліб, фрукти, варення), у повітрі, гної та на рослинах.
Спори цих грибів потрапляють в організм людини переважно через дихальні шляхи (з повітрям), при вживанні зараженої їжі або через пошкоджену шкіру (рани, опіки).
Хвороба розвивається переважно у людей з ослабленою імунною системою. Фактори, що сприяють розвитку мукормікозу, включають:
* Цукровий діабет
* Злоякісні захворювання крові
* Стан після трансплантації органів або тканин
* ВІЛ-інфекція
* Системне вживання внутрішньовенних наркотичних речовин
* Значне зниження кількості певних імунних клітин (тяжка нейтропенія)
* Лікування, що пригнічує імунітет (імуносупресивна терапія)
* Тривалий прийом гормональних препаратів (глюкокортикостероїдів) або антибіотиків широкого спектра дії
* Виражений дефіцит маси тіла
* Пошкодження шкіри (травми, опіки) у людей з ослабленим імунітетом.
Залізо стимулює ріст цих грибів, тому надлишок заліза в організмі або прийом деяких старих препаратів для виведення заліза (наприклад, дефероксаміну) також є додатковими факторами ризику.
Для ефективного лікування мукормікозу необхідно:
* Скасувати або зменшити інтенсивність терапії, що пригнічує імунітет.
* Хірургічно видалити всі відмерлі (некротизовані) та інфіковані тканини.
* Своєчасно розпочати протигрибкову терапію.
Основними препаратами для лікування є:
* Ліпосомальна форма амфотерицину В (вводиться внутрішньовенно).
* Позаконазол (може використовуватися як препарат другої лінії або в поєднанні з ліпосомальним амфотерицином).
* Ізовуконазол (вважається перспективним препаратом).
Курс лікування зазвичай триває 10–12 тижнів.
Важливо знати, що флуконазол та вориконазол не є ефективними для лікування мукормікозу.