Бластомікоз – це інфекційне захворювання, спричинене грибком. Зазвичай воно виникає після вдихання спор грибка. Прояви хвороби можуть бути дуже різними: від легких, що проходять самі по собі, до тяжких, що загрожують життю. Іноді його називають «хворобою Гілкріста» на честь Томаса Каспара Гілкріста, який вперше описав його у 1894 році. Зазвичай бластомікоз не передається від тварин до людини, за винятком випадків укусів.
Симптоми бластомікозу дуже різноманітні, і близько 30-50% інфікованих людей можуть не мати жодних проявів. Інкубаційний період становить в середньому 45 днів (від 21 до 106 днів).
Хвороба зазвичай вражає легені та може проявлятися як:
* **Грипоподібне захворювання:** гарячка, озноб, біль у м'язах, головний біль, сухий кашель.
* **Гостре захворювання, схоже на пневмонію:** висока температура, озноб, кашель з мокротинням (слизисто-гнійним або гнійним), біль у грудях.
* **Хронічне захворювання:** невисока температура, продуктивний кашель, втома, нічна пітливість, втрата ваги.
* **Тяжке захворювання:** гарячка, задишка, прискорене дихання, низький рівень кисню в крові, колапс.
Крім легень, хвороба може вражати й інші органи (до 40% пацієнтів):
* **Шкіра (близько 20% випадків):** бородавчасті або виразкові ураження, які можуть бути безсимптомними.
* **Кістки та суглоби (5% випадків):** біль у кістках або суглобах, можливий набряк м'яких тканин (часто вражаються хребці та таз).
* **Центральна нервова система (1% випадків):** абсцеси в мозку або навколо нього, менінгіт.
* **Сечостатева система (2% випадків):** простатит, епідидиміт, які можуть бути безсимптомними або викликати біль при сечовипусканні.
* Рідше (3% випадків) можуть уражатися майже всі органи, включаючи лімфатичні вузли, надниркові залози, очі, печінку, селезінку, трахею, молочні залози, щитовидну залозу.
Бластомікоз спричиняється вдиханням спор (конідій) грибка Blastomyces dermatitidis або його безстатевих форм Ajellomyces dermatitidis. Цей грибок є диморфним.
Хоча хвороба не передається від тварин до людини (крім випадків укусів), наявність бластомікозу у домашнього собаки може бути попереджувальним знаком, оскільки тварини заражаються подібним чином, як і люди. Також повідомлялося про ураження бластомікозом у коней, корів, котів, кажанів, лисиць і левів.
Лікування бластомікозу проводиться протигрибковими препаратами:
* **При легких та помірних легеневих формах:** зазвичай призначають пероральні препарати групи азолів (наприклад, ітраконазол).
* **При поширеному захворюванні (від помірного до тяжкого ступеня) або у пацієнтів з ослабленим імунітетом:** спочатку застосовують амфотерицин В, а після клінічного покращення переходять на пероральні азоли.
* **При ураженні центральної нервової системи та у вагітних жінок:** завжди починають лікування з амфотерицину В. Вагітним жінкам слід отримувати ліпідну форму амфотерицину В, а азолів слід уникати через їхню можливу тератогенність (негативний вплив на плід).
* **Тривалість лікування:** препаратами групи азолів зазвичай становить не менше шести місяців.
У тяжких випадках, особливо при гострому респіраторному дистрес-синдромі, може знадобитися госпіталізація до відділення інтенсивної терапії. У таких випадках також здійснюється підтримуюча ситуативна терапія.
Хоча рецидиви рідкісні, вони можуть виникнути навіть після повного курсу лікування. Клінічних даних щодо використання новітніх препаратів (наприклад, позаконазолу, каспофунгіну, мікафунгіну) для лікування бластомікозу недостатньо.